Скоро Тернопіль покине величезна кількість людей, більшість з яких ніколи сюди не повернеться…
Лише зараз, в повній мірі, відчуваю та розумію, що таке час, коли маленька периферія міліє мозком. Зрештою.. це типова риса будь якої околиці.. Завжди і усі всі часи люди хотіли жити краще, а тому їхали у світи.
Вони ще довго згадуватимуть Стару піцерію, дитячі двори, всякі забавки, сусідів..тьому Варю, Шуру, дєдушку Абрама.. пані Стефу..та усіх, з ким їм було добре..
Скоро Тернопіль накриє нова хвиля, його покине величезна кількість людей, більшість з яких ніколи сюди не повернеться. До цього важко якось ставитися.. так є.. і все..
Я бачив різні покоління, чув різні світогляди, записував різні думки.. людей із 20-их, 30-их, 40-их, 50-их, 60-их, 70-их, 80-их, 90-их.. років.. Інформації стільки, що вистачило б на кілька сценаріїв до фільмів та збірки книг. Проте інколи розумієш, що це має шанс розчинитися в порожніх вулицях Тернополя.
Збився з толку рахувати.. скільки знайомих, неповторних людей.. виїхало з Тернополя.
Кого б із старожилів я не питав.. кожен згадуючи вулиці.. розповідає про тих, хто тут жив. Не мешкає, а саме жив колись..
Цікавий час..
Коментарі вимкнені.