Батькам Героя Андрія Дрьоміна з Тернополя передали особливий портрет

Портрет Андрія Дрьоміна в виконанні Володимира Данка.

Володимир Данко, який брав участь в антитерористичній операції на Сході, намалював портрет тернополянина, загиблого бійця Андрія Дрьоміна (позивний “Світляк”). 

Володимир та Андрій були знайомі в мирний час, позаяк обидва займалися ковальством.

3 січня Андрію Дрьоміну виповнилося б 36 років. У день народження воїна родина та небайдужі вшанували його пам’ять біля будинку, де колись жив Андрій: вул. Крушельницької, 51, м. Тернопіль. Саме тут друзі Володимира Данка передали картину-портрет батькам “Світляка”.

Володимир Данко — чоловік відомої на Тернопільщині волонтерки Алли Борисенко (Чонгар).

Унаслідок травми, яку Володимир Данко отримав на війні, він втратив кінцівки ніг й тепер пересувається на інвалідному візку… Але продовжує творити добро й щиро вболівати за Україну. У недалекому майбутньому він планує давати діткам-сиротам уроки малювання.

Довідково: Андрій Сергійович Дрьомін (нар. 3 січня 1982, с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області — пом. 10 серпня 2014, під Іловайськом Донецької області) — український військовик, рядовий міліції (Міністерство внутрішніх справ України), боєць-гранатометник батальйону «Азов».

Єдиний син у батьків-учителів, одружитися не встиг. Тривалий час проживали в Нововолинську, згодом перебралися до Великого Глибочка, де живуть батьки матері. Працював у кузні, займався художнім ковальством.

Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових — гармату й кулемет заклинило, заглухнув двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулемета «Утьос» та снайпери, в ході бою двох військових було вбито, п’ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п’ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим — той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл.

Мар’яна Янчук.

One thought on “Батькам Героя Андрія Дрьоміна з Тернополя передали особливий портрет

  • 11:33 | 13 січня, 2018 at 11:33
    Permalink

    Цю “пам’ять” повинен нести кожен з нас! Вона близька не тільки для близьких, друзів, побратимів… цю пам’ять потрібно резонансувати кожному, тому що “війна” – спільна, не – сусідська !!! І календер майорить червоним не від кількості святкових днів, а від того, що кожен день прописаний кров’ю тих, хто загинув….

    Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *