Бойовий шлях: Юрій Бойчук з Тернопільщини в Українській Повстанській Армії. Частина сьома

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівно-кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

Ще тисячу років тому запроданство і зрадництво були повсякденними проявами. Бацили яничарства та зради століттями розї’дали і роз’їдають наші землі. Зрадниками тоді були і досі є в наш час. Зрада завжди мала певне спрямування і була направлена  на певних індивідуумів, чинила зло окремим особам, групі людей і навіть державі та її народу. Зрада має завжди свої розміри і масштаби. А зрадники нехтують всім, насамперед, почуттям людської гідності, честі, любові і поваги до свого ближнього, до свого народу, до своєї Батьківщини. В різні історичні епохи у наших землях по різному ставилися до них.  Наші предки зрадників вішали на деревах, а в Російській імперії зрадникам платили великі гроші. Зрада і сексотство стало підвалиною та опорою соціалістичної системи колишнього СРСР.

За часів  московської комуністичної системи, зрада і зрадники разом із сексотством були на особливому становищі в  Радянському Союзі та одним із  основних способів боротьби з “ворогами радянської влади”, проти всіх. А у комуністичних пройдисвітів було основними засадами, це прагнення вижити за будь-яких обставин, жити краще від інших, топчучись по їхній порядності і хоч по трупах йти до своєї зловісної мети.

Сексотом “С большой букви” було відкрито у радянській держави все — до державних посад, вступ до вишів, і навіть до отримання в колгоспі кращого трактора чи нового вантажного автомобіля. Зрадництво і сексотство в СРСР було перетворене в ранг державної політики. Зрадники і сексоти як чиновники, одержували офіційну державну зарплату, це залежало від того який ефект мала зрадницька робота і які були її наслідки. Навіть навчальний і виховний процеси у радянських школах, теж підпорядковувався цій меті. Візьмемо образ Павлика Морозова, який був спрямований на всю систему радянського виховання. Ця постать батькопродавця і міф про “подвиг” юного піонера сексота показав, як руйнує радянська влада сімейні відносини і сприяє вихованню з дитячих років стукача-зрадника.

Хресними батьками зради і сексотів були терор, шантаж і підкуп, брехня, вічний страх, насильство і цькування один на одного, винищення  свого чесного, розумного, талановитого, ініціативного, гордого. Адже основна мета КПРС, це було знищити в українця відважність, високодуховність, козацькі традиції. Комуністи на наших землях хотіли зробити новий тип людей, свого покрою  яничара, який був атеїстом, відданий комуністичній партії, поклонявся ідолу в Кремлі Леніну, невігласом, сексотом, зрадником високих українських ідеалів. Частково вдалося, але не весь народ наш, а тільки малу частинку. Кращі сини і дочки  наших земель Тернопільщини стали на захист українського народу. Велика кількість їх загинула і ще тепер місця їх поховань невідомі. А тепер переглянемо архівні матеріали.

(В скороченому варіанті)

“Доповідна записка секретаря Вишнівецького райкому  КП(б)У тов. Агеєва про агентурну роботу у Вишнівецькому районі з 10-го січня до 20-го  лютого  1945 року. Районними органами НКВС і НКДБ підготовлено і залучено в агентурну роботу 12 нових агентів. Секретар Вишнівецького району Агеєв, начальник РВ НКДБ  Сурін і начальник РВ НКВС Мордвов в січні  завербували чотири агенти з членів оунівського підпілля Вишнівецького району. Згідно поданих матеріалів від цих агентів, було заарештовано 18 оунівців і розкритий один склад зброї в селі Лози Вишнівецького району. Також було розкрито шість криївок, в яких перебували банди. Органами НКДБ вдалося заслати своїх агентів у центр оунівського підпілля Вишнівецького району, а саме до керівника банди “Сокола”, до керівника банди “Снопа”, до керівника банди “Зірки”. Це дало протягом короткого часу встановити весь керівний склад Вишнівецького районованого  ОУН, який діє на території Вишнівецького району.

Секретар Вишнівецького райкому  КП (б) У тов. Агеєв  (22 лютого 1945 року).

Доповідна записка секретаря Вишнівецького райкому  КП (б) У тов. Агеєва:

Доповідаю про те, що 21 січня 1945 року солдати винищувального батальйону з Вишнівця здійснили військову операцію в селі Лози Вишнівецького району. Під час проведення операції бійці винищувального батальйону від кількості 14 — ти бійців провели обшуки на восьми господарствах жителів села Лози. При проведенні операції солдатами винищувального батальону не було допущено порушення радянського законодавства. Перед проведенням військової операції, бійцям пояснили, що вони повинні не порушувати по виявленню бандів ОУН, було затримано Соловя Василя, житель села Кривчики, який переховувався від призову в Радянську армію. Також було затримано двох чоловік (1928 року народження) для відправки на роботу в Донбас.

Секретар Вишнівецького райкому  КП (б) У тов. Агеєв  (23 лютого 1945 року).

Звіт про політичне становище у Вишнівецькому районі поданий “Онуком”, районовим СБ ОУН в обласний провід ОУН з 20 січня 1945 року.

“Дня 21 січня 1945 року в селі Лози Вишнівецького району прибула група істребків, які почали ходити по хатах і  описувати майно. Вони по селі також шукали хлопців, які народилися у 1928 році для відправлення на примусові роботи у Донбас. В цей  час в другому кінці села Лози, ходив Чернявський Максим з села Мухавець, який прибув разом з більшовиками. Цей Чернявський вже декілька днів у селі вивідував людей, які повязані з організацією ОУН. З ним тоді  хотів поговорити станичний юнацтва села Лози, але Чернявський побачивши його, почав тікати до істребків. Але не добіг, бо станичний його застрілив під час втечі.

Дня 21 січня 1945 року до Вишнівця в НКВД з села Кривчики зголосився Самборський Леонід, який був командиром відділу на Поліссі під час німецької окупації. Тепер він являється великим шкідником для ОУН та місцевого населення.

Дня 22 січня 1945 року в село Кривчики Вишнівецького району більшовики зробили облаву та проводили трус по деяких господарства. Після цього 25 більшовиків заїхали на хутір Пограниця, де зловили одного бойовика з диверсійки. При ревізії знайшли в нього одну гранату внаслідок чого його сильно побили, зв’язали, кинули на віз та забрали у Вишнівець. На  другий день з Вишнівця до хутора знову прибули совіти і в його хаті описали весь домашній інвентар.

Дня 23 січня 1945 року в село Лози прибули істребки в кількості п’яти чоловік за продуктами. В цей час в селі перебував боєць “Бурлака”. Він їх роззброїв та понаганяв додому. При цьому він здобув для себе одну десятизарядку і чотири гвинтівки та патрони.

Дня 23 січня 1945 року в село Чайчинці налетіли більшовики в кількості 25 чоловік і пограбували село, забравши для себе десятьох коней.

Дня 24 січня 1945 року з села Кривчики вивезли в Сибір дві сім’ї. Одна родина походить з села Лози, але переховувалася в селі Кривчики.

Дня 24 січня 1945 року  в село Лози Вишнівецького району прибули з Вишнівця більшовики і почали робити по місцевих людях ревізію. Тих людей більшовики підозрювали у співпраці з ОУН. Місцеві люди казали, що ці списки ще склав Чернявський Максим, житель села Мухавець і вказав де вони живуть.

Дня 24 січня 1945 року  в село Манево прибуло 20 більшовиків з Вишнівця і забирали у місцевих людей підводи і коней для вивозу поляків. В цей час їм, хтось з місцевих сексотів доніс що в селі переховується місцева дівчина, яка втекла додому з Донбасу. Її більшовики зловили в хаті у батьків і побили, пов’язали і кинули на віз. Потім пов’язану повезли у Вишнівець. По дорозі в селі Бодаки більшовики випили і виспівували більшовицькі руські пісні. Вечором добралися до Вишнівця.

Бойові дії боївки “Сокола”.

Дня 18 січня 1945 року в село Манево Вишнівецького району прибув військовий загін повстанців під керівництвом “Снопа” в кількості 15-ти чоловік. Вони розпочали бій з більшовиками, які проводили ревізії по місцевим людям. Більшовиків тоді було 17-ть чоловік (15 істребків і два комуністи енкаведисти). Бій тривав дві години. Під час бою було ліквідовано 2-ох стрибків. Зі сторони загону втрат не було.

Дня 19 січня 1945 року в селі Чайчинці загін під керівництвом “Сокола” затримали і заарештували трьох стрибків які проводили розвідку в селі. Вони були озброєні одною десятизарядною та двома гвинтівками і мали три гранати. Зброю вони віддали повстанцям. По переслуховуванні їх відпустили і сказали йти їм по домах, бо це були місцеві.

Дня 20 січня 1945 року між селами Котюжини та Великі Вікнини зловили сексота який стежив за повстанцями. Після прослуховування його ліквідували.

Дня 21 січня 1945 року в селі Лози Вишнівецького району станичний юнацтва застрелив Чернявського Максима з села Мухавець, який прибув в село разом з стрибками і вивідував у місцевих людей все про повстанців.

Дня 21 січня 1945 року в село  Гнидава прибув  “Сокира” з двома повстанцями та зайшли в сільську раду та там спалили всі документи, портрет Сталіна та Радянський прапор. Голова сільської ради втік через вікно

Дня 22 січня 1945 року в село Гнидава більшовики в кількості 18 чоловік (12 стрибків та 6 більшовиків) прибули в село і робити ревізію у громадян Базан Клима, Байдецького Івана,  Барни Григорія, Білоуса Олексія, Гринчука Степана, Гласюка Афінасія, Корчевського Івана, Пилипчука Макара, Пастернака Мирона, Шульгая Полікарпа. Ця ревізія не принесла їм бажаного результату. Під вечір ці більшовики виїхали з села у Вишнівець.

Дня 22 січня 1945 року в село Раковець прибув уповноважений по контингенті Остаходов і уповноважений по пропоганді Філик Петро. Вони вдень ходили по хатах і штрафували людей за те, що люди не здали податків.

Дня 23 січня 1945 року на Раковецьких хуторах з сторони села Діброви прибув Боков з 14-ма бійцями, де  ніким не заміченій, під лісом у хаті сидів цілий день. А під вечір зловили селянина Приступу Юрія, який йшов коло цієї хати в село Раковець. Більшовики почали видавати з себе повстанців і почали випитувати його чи не бачив він москалів. Не вивідавши в нього нічого більшовики відпустили його назад. Так більше нікого вони не затримали і поїхали у Вишнівець.

Дня 24 січня 1945 року прибули на санях у хутір Бабії що коло села Шимківці п’ятеро більшовиків до Загоруйко Марфи. Вони стукали у вікно і казали господині впустити їх до хати. Вона не відкрили. Тоді більшовики вибили вікно і тоді вона впустила їх до себе в хату. Коли вони ввійшли, то сказали що у неї можуть переховуватися бандити. Провели велику ревізію в хаті, розвалили грубу та піч, на горі повністю розвалили комин та викинули половину даху. Цілий день все валили та перевертали та нічого не знайшли. Забрали трохи харчів та поїхали в Шимківці.

Дня 25 січня 1945 року начальник Вишнівецького РВ НКВС Мордвов прибув з групою міліціянтів в село Великий Кунинець. Він зайшов в сільську раду та взивав місцевих молодих хлопців, щоб вони вступали в міліцію. Хлопці почувши про це, до сільської ради не пішли і поховалися де хто міг. Більшовики не дочекавшись людей, пішли в село і почали ловити всіх хто попадався під руки та силою вели до сільської ради.  Але зловили тільки двох, і то одного каліку, що ходив на палках. Вони забрали у нього палки і заставляли йти. Він падав і розбив собі лице. Міліція кинула його і самі пішли. Потім у вечері поїхали тільки з одним у Вишнівець”.

Продовження буде.

Статтю підготував Олег КРИВОКУЛЬСЬКИЙ.

Comments are closed.