Не доведені до кінця революції погано закінчуються для самих революціонерів, — Лілія Мусіхіна

Активіст Всеукраїнської мережі “Вільні люди”, учасник ради організації, волонтер, письменниця Лілія Мусіхіна розповіла в Тернопільському прес-клубі про своє бачення інструментів впливу на теперішнє і майбутнє України. Подаємо основні тези Лілії Мусіхіної з прес-конференції.

“Що стосується державницької позиції. Чому, власне кажучи, я почала задумуватися над такими речами. Тернопіль, і не тільки, пам’ятає мене як волонтера, як людину, яка прийшла з літератури. Коли в Україні стало гаряче, треба було щось робити. Довелося підставити плече. Відтак, забути на три роки, хто і що ти є.

Я не писала упродовж трьох років. З’явився буквально один роман.

Я побачила багато людей, хороших людей, і багато дуже поганих людей. Було багато розчарувань, про які знають, напевне, найближчі друзі. Є й ті, що відомі всім. Дехто навіть каже, що набридло читати про те, як я постійно плачу. Довелося багато плакати, на жаль. Хоронити своїх хлопців, зустрічати поранених. Зараз шукаю, як допомогти людині, яка втратила очі на війні і тепер не бачить.

Треба щось змінювати. Щоб люди, які були при владі, відчували відповідальність за тих всіх, хто стоїть у них за спиною. Треба придумати, яким чином підійти до формування виборчого права. Не варто, щоб психічно хворі люди, які вчинили кримінальні злочини, вирішували долю наших дітей.

Мені страшно, що в якийсь момент наші хлопці і моя Еля будуть змушені взяти в руки зброю. Це неправильно. Бо не доведені до кінця революції закінчуються дуже погано для самих революціонерів.

Зараз необхідно спробувати змінити підхід до виборчого права. Розумію, що це дуже пафосно звучить і практично нереально для виконання. Але вперше заявляю про це публічно. Не знаю, як це зробити, позаяк я звичайний письменник, тернополянка… Але якщо не я, не ми, тоді на кого сподіватися?

Далі будемо думати про те, як вирішувати чиїсь проблеми. Стояти під міською радою з плакатами тощо. Давайте змінимо все – раз і кардинально. Впевнена, приєднаються багато людей з інших організацій, бо коли йдеться про порятунок держави, байдуже, під яким ти прапором. Над нами зараз тільки два прапори – червоно-чорний і жовто-блакитний. І дай, Боже, щоб нашим дітям не довелося піднімати потім червоно-чорний.

Нам потрібно зараз зробити все можливе, щоб вигнати окупанта і покарати Росію. Дати так по зубах, щоб більше не сунулась. Відповідальність лежить не на Європі, не на Америці, вона лежить на нас. І не дай, Бог, ми програємо, а ми можемо програти і на внутрішньому фронті, бо ведеться інформаційна війна, економічна війна. Багато знаю про війну в енергетичній сфері.

Досить вже. Давайте перестанемо бавитися в ігри. Треба діяти серйозно, по-справжньому”, — кінець цитати.

Ірина Юрко. 

Фото автора.

загрузка...

Comments are closed.