«Нещодавно купила телескоп, бо сьомого неба такій мрійниці, як я, уже недостатньо»», — Тетяна Свинарик

Сьогодні до рубрики “Обличчя Тернополя” ми запросили чудову маму двох діток, hand-made-мисткиню, літературного редактора, фотографа Тетяну Свинарик-Іващенко.

Тернопіль – це місто, в якому, гостюючи у нових друзів, обов’язково натрапиш на якихось спільних із ними знайомих (усміхається – ред.).

Тернополяни схожі на мурах – такі ж працьовиті і заклопотані.

Нещодавно я купила телескоп, бо сьомого неба такій мрійниці, як я, уже недостатньо.

Страх у мені з’являється, коли думаю про нещастя, які є в світі, а сум, коли розумію, хто ці нещастя чинить…

Останнім часом я багато думаю про призначення людини, її долю і вільний вибір. Так, це звучить парадоксально: як можна поєднати вільний вибір людини і фатум? Або все обумовлено вищими силами, або ж є варіативна розгалуженість і людина здатна із сотні-тисячі-мільйона варіантів вибрати один, який і вирішить хід саме її історії. Проте, хто сказав, що варіативність не може бути фатумом, так вміло «підкинутим» вищими силами людині з віртуозно навіяною думкою про те, що цей вибір вона чинить самотужки? Деякі речі так і залишаються трансцендентними.

Виходжу з себе, коли бачу зверхнє ставлення, цинізм, моменти гордині, якими людина щедро, наче найвищим благом, «обдаровує» інших.

Мені жаль людей, які нездатні до змін. Щоб подолати шлях, треба рухатися.

Коли мені було 17, я мріяла стати біологом.

Мої батьки вважали, що я заслуговую на краще. Мені достатньо того, що маю, а маю я достатньо для того, аби вважати, що мала найкраще.

Не читаю книг, в яких немає місця таємниці і все зрозуміло ще в першій главі.

Крайній фільм, який мене вразив – це «Інтерстеллар». Хоча вийшов він на екрани у 2014, але подивилася його тільки тепер. Для когось це наукова фантастика, для мене – філософія, переплетена з естетикою наукових припущень. Сподіваюся, наступні покоління зможуть стати спостерігачами неймовірних відкриттів, якщо хоча б деякі елементи тих недоведених теорій Альберта Ейнштейна таки знайдуть наукове підтвердження.

 Щоранку розпочинаю нове життя з кави.

Якщо подивитися збоку на моє життя, то можна зробити цілу купу хибних висновків.

Вважаю несмаком саме НЕБАЖАННЯ бути милосердним. Дехто не здатний, а дехто просто не хоче себе обтяжувати цією кропіткою роботою. Це так само негарно, як і спортивний костюм до вечірньої зачіски.

Не перестаю дивуватися тому, що оточує навколо, що Всесвіт дихає життям, що все пронизано його рухливою світлотворчістю, що у краплині води може віддзеркалюватися ціла галактика, у музиці – енергія, книгах і фільмах – душа…

День мого народження зазвичай є ще одним буденним, звичайнісіньким  днем мого життя. Але не кожен звичайний день є моєю буденністю, іноді це справжній день народження… День народження нових думок, нових поглядів, нових почуттів.