“Пляшки для коктейлів «Молотова» в одній руці і пакетом з Новими Заповітами в іншій”: тернополяни пригадують криваві події на Майдані

Цього дня, 5 років тому, в Україні розпочався найтрагічніший етап Революції гідності.

Ті, хто в той час були на Майдані, неохоче його згадують. Член команди «Сила Людей» Тернопілля Дмитро Федорчак займався капеланською справою. Пригадує, що то був свіжий морозяний ранок: трішки тривоги, адреналіну, патріотизму…

«До тривоги вже почав звикати за час перебування на Майдані, тому якогось поганого відчуття не було. На Майдані був і раніше, приїздив час від часу. Проте останній тиждень був там щодня. Ночував в семінарії, а зранку приїжджав на майдан задля капеланської роботи, яка полягала як в духовній роботі – душпастирстві, молитві, так і фізичній роботі – допомога в перенесенні якихось речей, патрулювання, інші види допомоги. В той день як почався розгін, я якраз був на Інститутській, заносив туди пляшки для коктейлів «Молотова» в одній руці і пакет з Новими Заповітами в іншій. Часу на роздуми не було, тому вирішив одразу допомагати тим, чим можу. Після розгону більшість часу проводив біля нашої молитовної палатки, яка потім виконувала різні функції – від молитовної, до медичної частини. Тоді я допомагав пораненим, переносив їх, час від часу носив необхідні речі на передову. Саме тоді нам сказали зняти капеланські накидки, адже по них цілились, тому носити їх було небезпечно»,- пригадує Дмитро Федорчак.

В часи розгону, за словами Дмитра, в голові зовсім не виникало питання чому ти тут і чому робиш те, що робиш.

«Ми були частиною одного народу, творили історію. Нехай і такою ціною»,- переконаний Дмитро.

Результатом тих подій стало відсторонення 22 лютого Верховною Радою від виконання обов’язків Президента України Віктора Януковича та призначення дострокових президентських виборів на 25 травня 2014 року. Під час побоїща, за інформацією МОЗ України, загинули 82 особи (71 демонстрант та 11 правоохоронців), постраждалими стали 622 людини. Точна кількість жертв з обох боків протистояння і досі точно не оприлюднена. Йдеться про сотні загиблих українців.

Пам’ятати ті події, їх творців – наш найменший внесок. Майдан народив нове покоління небайдужих, що нікуди не зникли! Вони ходять на роботу, яку тоді покинули, навчаються у вишах, лекції у яких пропускали, бо варили чай на Інститутській… Майдан – це ми! І саме нам довірено виконувати його принципи та сподівання! Пам’ятаємо

загрузка...

Comments are closed.