Принадливий Тернопіль. Будинок на Валовій

Як на мене, місто відкривається по-справжньому, коли заглиблюєшся у нього.

І маю на увазі не тільки пильне розглядання дрібниць та дещиць, а й буквальне заглиблення. А саме — тиняння під’їздами.

Тож нині пропоную не кремпуватися, а відчинити двері будинку номер вісім на вулиці Валовій.

Як свідчить перелік пам’яток архітектури, його зведено 1910 року. А нас цікавить те, що з того часу тут є багато вцілілих штукерій. Ось розпочнімо, приміром, з дверей — прекрасно оздоблені, навіть із автентичною ручкою, що так і проситься, аби до неї торкнутися.

А далі – сходи повільно (бо не треба спішити – варто гарно розгледітися по сторонам) поведуть вгору. Вони страшенно красиві у своїй закрученості. Не забудьте звернути увагу на балясини та торкнутися теплого дерева поручнів — тактильні відчуття прекрасно доповнять візуальні. І звісно, прислухайтеся до своїх кроків, тут вони звучать по-особливому, трохи приглушено (ну добре, може, це я собі фантазую, але тьмяне світло таки дивно впливає на сприйняття, ніби вкладаючи тіло в оксамитовий футляр).

Ступивши на горішню сходинку, не поспішайте спускатися. Кількахвилинне перебування у цій часовій барокамері просто прекрасне.

Анна Золотнюк.