“Свобода” грає в команді ФСБ? – Остап Дроздов

Це – фініш. Це – криза жанру. Це кінцева станція для партії, яка не знайшла нічого кращого, як витягнути тему Бандери й Шухевича, забуту й мохом порослу. Ще й саме якраз під час війни України за свої східні території.

Ініціатива львівської “Свободи” шокує навіть тих, для кого Бандера й Шухевич є безальтеративними героями. Бо навіть найконцентрованіших націоналістів не полишає відчуття дискомфорту від фатальної невчасності цієї пропозиції. Ну це ж треба було додуматися – в найгірші фази притирки з Донбасом (важким совковим регіоном) підкинути в публічну сферу цілком ідіотську дискусію – був чи не був героєм Бандера та Шухевич. От саме цієї дискусії нагально потребує Україна, поливана російським залповим вогнем.

“Свобода” впевнено осідає в напрямку свого дна. Чи це фіасковий 1% Тягнибока так впливає, чи це мандраж від лускання мильних бульбашок фейкового радикалізму… Проте партійне ігрище на прізвищах Бандери й Шухевича – дуже симптоматичне. Воно засвідчує повну відсутність нових смислів. “Свобода” нічого модерного не може запропонувати країні. Взагалі нічого. Крім як паразитування на історичній пам’яті.

Таке враження, що ця партія потрапила в 2014 рік унаслідок вибуху з минулого. Її закинуло в день сьогоднішній вибуховою хвилею давно пройдених і прожитих віх. Хронологічний дисонанс дуже ріже очі. Те, якою стає Україна, і те, якою риторикою послуговується “Свобода”, не перетинається взагалі.

Партійці, таке враження, ніяк не можуть усвідомити, що Україна буквально в ці дні-тижні-місяці пише свою нову, сучасну, пост-майданну історію. Фактично в режимі онлайн ми є свідками творення України, в якій орудує глибоко усвідомлена й солідарна політична нація. Нація людей, які об’єднані не мовою, не національним походженням, не етнічною приналежністю, не пам’яттю, не героїчним іконостасом – а громадянським чуттям єдності.

Тема Бандери-Шухевича – в прольоті навіть для Майдану. Бо він об’єднав усі національності, всі мови, всі конфесії та всі ідентичності, які асоціюють себе з новітньою Україною. Наголошую на слові “новітня”. У новітній Україні всі націоналістичні дискурси повністю вийшли з громадянської сфери. Все націоналістичне сприймається з повагою і пошаною – бо тільки так варто ставитися до позавчорашнього. Якщо “Свобода” вчасно не вловить ці тенденції – вона ризикує випасти з процесу новітнього державотворення. Зізнаюся, це було б навіть добре.

Глорифікація Бандери й Шухевича відсутня у списку національних потреб. Цієї теми (а тим паче проблеми) не існує як такої. Її немає. Ці два історичні достойники вже давно зайняли своє місце в національному пантеоні. Формалізувати це якимись указами – означає сповідувати ретроградний радянський принцип “без бумажки ти букашка”. Вкотре повторюю: світоглядно свободівці – це більшовики навиворіт. Їм потрібні державні почесті, звання, бляшки й ордени. Дуже дається взнаки, що більшість теперішніх націоналістів формувалися в епоху дикої брежнєвщини.

Є ще дещо, про це багато хто каже, а ця інціатива стосовно Бандери-Шухевича знову змушує припускати: свідомо чи несвідомо партія грає в команді ФСБ. Це вже починає обростати певною регулярністю. Один раз на один квартал ця партія відчебучує щось таке, що ідеально лягає в російське пропагандистське кліше. Після переломних днів на Майдані, коли російський агітпроп відчув кисневий голод меседжів – “Свобода” тут як тут забезпечила красиву картинку в кабінеті тодішнього керівника Національної телерадіокомпанії України. Картинка була настільки красивою, що представник Росії в ООН Чуркін продемонстрував її в Нью-Йорку. Тепер, коли активна фаза АТО значно ускладнює роботу Дмітрія Кісєльова – “Свобода” тут як тут із предковічної шухляди реанімовує предковічну, неактуальну тему Бандери-Шухевича. За цією динамікою, наступної витівки наших патріотів слід чекати на початок жовтня. Я навіть знаю, що це буде. Марш УПА. Ми це вже проходили, тож нам це буде нецікаво. Чого не скажеш про кремлівські рупори.

Ну а якщо вдуматися: чим думає ця партія? Саме зараз, коли вся країна шукає бодай якісь компромісні, об’єднавчі тези з Донбасом – навіщо закидати в простір таку гнилу карту? Навіщо знову експлуатувати шаблонні, примітивні, наперед угадувані теми Путіна?

Все це дуже сумно. Якщо в запасниках “Свободи” вже немає свіжих смислів, до яких можна апелювати й на яких будувати комунікацію з політичною нацією українців – отже, пора сходити на перон. Або краще мчати на всіх парах до кінцевої станції.

Газета