Тарас Малюжинський з Канади став рідним у Тернополі

Добре, що існують у світі ентузіасти. Я про тих, які «незважаючи на», а не «завдяки тому, що». У нас, виявляється, таких людей не так мало, як здається на перший погляд.

Що б ви сказали про людину, яка залишає на три тижні свою родину, нехтуючи власним відпочинком і їде у далеку країну, рідну колись його батькам, аби зробити добру справу – навчати дітей англійської мови.

За перші ж заняття малеча полюбила цього довговусого чоловіка із далекої Канади, прикипіла до нього десятками маленьких сердечок. Він був їм другом і вчителем. Він показав, що навчання може бути цікавим. Вони співали на прощання пісень Баді Холлі, бітлів і Армстронга (особисто від себе дякую за такий репертуар) мовою оригіналу, обіцяли писати і плакали.

Пане Тарасе, вони чекають на вас! На далекій Україні ви стали своїм. І нехай наш Тернопіль стане Вам другим домом.

П.С.:Минуло вже кілька днів від закінчення навчання, але не було й дня, щоб наша доня не згадувала Вас. Ми на Вас чекаємо!

Лілія Мусіхіна, письменниця, етнограф, фольклорист, мати учасниці курсу Ельвіри Мусіхіної

“Моїй донечці Настуні лише 5 років. І вона ще не вивчала англійську мову у дитячому садку. Тому було важливо щоб у неї проявився інтерес до вивчення мови з дитинства. Вона була наймолодшою учасницею цих занять. Завдяки професіоналізму пана Тарас, залученням різних ігрових форм та методів навчання, заняття були дуже цікавими, швидко проходив час і легко засвоювався матеріал.”

Лілія Проць, чемпіонка світу з паурліфтингу, мати учасниці курсу Анастасії Біляєвої

“Одна із проблем літніх канікул – «куди подіти дітей?». Вони вже начебто й дорослі, та досі не вміють мудро й раціонально спланувати свій день. Так трапилося і в мене, вірніше, у моїх дітей, які, щойно скінчився перший шал від вільних «позашкільних» днів, засумували. І питання «Що робити?» стало основним. Тут нам і стали в нагоді курси англійської мови, які працювали при Центральній дитячій бібліотеці. Скажу щиро, що попервах діти сприйняли звістку про «уроки інглішу» не вельми оптимістично: «Ууууууу!!!! Зараз же лііііто!!!! Ми не хоооочемо вчитися!!!!» Та варто було їм піти на перше заняття, як дітей уже за вуха не можна було витягнути із тих курсів! Викладач – Тарас Малюжинський – став для них еталоном Вчителя («Ма, а чому у нашій школі немає ТАКИХ вчителів???) і справжнім другом. За три тижні занять діти вивчили купу англійських пісень, поповнили запас лексики, малювали, грали в ігри, змагалися…

Словом, враження і спогади у всіх залишилися най-най-най…..

Ганна Осадко, редактор вид-ва «Богдан», письменниця, художниця, кандидат філолог. наук., мама учасників курсу Софії та Юрія Осадко