Таємничі дерев’яні шедеври народного майстра Петра Теслі з Гаїв-Шевченківських

«Раз Теслею вродився, то вже мушу ним і бути», – посміхаючись мовить народний майстер України Петро Тесля з Гаїв Шевченківських Тернопільського району. І показує свої дерев’яні шедеври. Одразу й не скажеш, що їх торкалася людська рука – такі вони природні і справжні. Водночас і таємничі, немовби оточені ореолом старовини.

– А насправді я ніколи й не думав, що майструватиму, – продовжує Петро Васильович. – П’ятдесят років був далекий від дерева. Мій сусід Роман Худоба – теж майстер. Уже багато літ цією справою займається. Я до нього часто навідувався. Мабуть, він мене й заразив (сміється – авт.). А, може, десь у той момент гени відгукнулися. Мій дядько був теслею, і син його теслярує. І мені в один час захотілося займатися справою, яка би душу радувала. Тож коли зробив перші дерев’яні вазочки, зрозумів – це саме те, що приноситиме мені задоволення.
Нині в доробку майстра сотні витворів мистецтва: підставки для квітів, підсвічники, вази, столи, настінні годинники і полички. Вироби різні за розміром і вагою. Приміром, один годинник у діаметрі має півметра і важить до трьох кілограмів, вага іншого може сягати п’ять кілограмів. Художню обробку деревини чоловік зводить до мінімуму. Твердить: найкраще те – що справжнє.
– Природа подбала про все, мені ж залишається лише підкреслити натуральну красу, – каже Петро Тесля. – Я все життя тягнувся до природи. Тому й фах обрав відповідний – геолога. Тривалий час працював у Середній Азії. Дерева бачив там такі, що дух захоплювало. Тож тепер, коли майструю, прагну зберегти природне єство деревини.
Але це на перший погляд здається, що до виробу мало торкалася рука митця. Насправді ж, це велика і нелегка праця. Бо перш, ніж створити шедевр, потрібно заготовити дерево. Для своїх витворів Петро Васильович використовує березу, клен, добре йому працюється з акацією, тополею, черешнею.
– Щоб зняти з деревини кору, спочатку її виварюю, – розповідає чоловік. – Поміщаю у величезний чан, ємністю один кубометр. Його, до речі, я виготовив власноруч – розрізав цистерну від старого бензовоза. Заливаю туди воду, розпалюю вогнище і починаю «куховарити». Вода має кипіти години дві-три. Відтак дерево виймаю і ставлю сушити. Цей процес найдовший. Триває він мінімум півроку, але зазвичай рік, а то й два. Це забезпечує міцність і стійкість майбутнього виробу. Уже готовий витвір покриваю спеціальним лаком. Таким чином дбаю про практичне застосування стола, вази чи підставки. Крім того, що ці вироби екологічно чисті, вони ще й не бояться вологості і високої температури.
Ідеї для своїх рукотворів, подібних яким не побачиш не то що на Тернопіллі, а й в Україні годі віднайти, Петро Тесля черпає звідусіль. Дещо бере з англомовних Інтернет-ресурсів. Багато фантазує сам. Щось підказує природа.
– Якщо озирнутися навколо, то дерева – це справжнє джерело для творчості, – мовить Петро Тесля. – Вони одночасно є натхненням, задумом і матеріалом. А ще мені снаги додає моя муза – дружина Лариса. З нею легко і в житті, і в мистецтві.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА
Фото Івана ПШОНЯКА

Газета “Сільський господар плюс”

загрузка...

Comments are closed.