Тернопільські обновляни подорожували машиною часу

Одного прекрасного травневого вівторка обновляни мали змогу подорожувати машиною часу та вирішили повернутися у ХІХ століття. Їм неймовірно поталанило: відбулася зустріч із надзвичайно цікавими й талановитими людьми. На Вашу думку, хто це міг бути? Звичайно, це вельмишановні Альфред-Віталік Бернард Нобель-Бойко, графиня Берта-Маріанісія Кузик-Конструктивна, Софі-Мері де-Рій, нотаріус Вальдимар Сократус-Сокирко та ведучий Нобелівської премії (естонець за походженням) – Андре Паламаре.

Друзі побували в гостях у Альфреда Нобеля й за допомогою чарівної машини часу зуміли за короткий період дізнатися про життєві колізії та винаходи. У нього «кохання, як динаміт». Після декількох невдач він сказав: «Мабуть, не кохання, а наука – моє життя».

Цікавою є історія про спадщину вченого. Весь свій статок (близько 31,5 млн шведських крон) він призначив на фінансування міжнародної премії. Згідно з його волею, річний прибуток від цієї спадщини має ділитися на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в галузях фізики, хімії, медицини й фізіології, літератури, економіки та у сфері захисту миру.

Повернувшись у сьогодення, обновлят дуже зацікавило питання, а чи сповнило людство заповіт Нобеля? І цю проблему допомогли розв’язати члени ЕКОНОМІЧНОЇ секції. Усі полегшено зітхнули, дізнавшись, що дійсно щорічно присуджують Нобелівську премію найкращим у своїй галузі дослідникам.

Друзі-економісти оповіли багато цікавого про лауреатів премії, їх досягнення в науці та погляди на життя. Як сказав М. Фрідман, один із дипломантів у галузі економіки, що «немає жодної людини у світі, яка б сама виготовила олівець». І тому під час розповідей їм допомагали вірні та незрадливі друзі – шанований в усіх колах Проектор, незамінний Ноутбук та їх коліжанка її Величність Флешка. Об’єднавшись, вони показали цікаві слайд-шоу, відеоролики, які прикрасили розподілі юних економістів. Ось кілька фактів, які повинен знати кожен:

• Нобелівські премії (за винятком премії миру та премії з економіки) вручаються щороку під час урочистої церемонії в Стокгольмському концерт-холі (Швеція) 10 грудня – в роковини смерті Альфреда Нобеля. Напередодні лауреати читають нобелівські лекції;
• кожен лауреат отримує з рук монарха золоту медаль із зображенням засновника премії Альфреда Нобеля і диплом. Грошова частина премії переказується лауреатам згідно з їхніми побажаннями;
• того ж вечора у Стокгольмській ратуші проходить Нобелівський бенкет за участю короля і королеви Швеції, членів монаршої родини, нобелівських лауреатів, глави уряду Швеції, голови риксдагу, видатних учених, громадських діячів. У цьому святі беруть участь більше тисячі гостей;
• Нобелівську премію миру у присутності короля Норвегії і членів королівської сім’ї того ж дня 10 грудня вручає в Осло голова норвезького Нобелівського комітету. Премія миру включає диплом лауреата, медаль і грошовий чек. Після церемонії відбувається урочистий банкет;
• прийняття рішення про присудження премії миру довірено норвезькому Нобелівському комітету, члени якого обираються стортингом (парламентом Норвегії) з числа норвезьких громадсько-політичних діячів, але вони повністю незалежні від Стортингу в ухваленні рішення про лауреата. Премія миру може присуджуватися як окремим особам, так і офіційним і громадським організаціям;
• перша церемонія вручення Нобелівських премій відбулася 10 грудня 1901.
   

Оксана Войтків, Оля Колодій, Обнова