Залишити без розгляду: отець Анатолій програв у тернопільському суді главі УГКЦ Шевчуку на 15 єпископам

Тернопільський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Романа Планчака у цивільній справі за його позовом до Глави УГКЦ Святослава Шевчука та 15 єпископів УГКЦ

Тернопільський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу Романа Планчака (у духовних колах відомого як отець Антоній Григорій Планчак) на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 листопада 2020 року.
Як встановлено судом, у вересні 2018 року Роман Планчак звернувся до місцевого суду з позовом до Керівного центру “Патріяршої курії” УГКЦ, Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука та 15 єпископів УГКЦ про захист честі, гідності та ділової репутації і просив визнати недостовірною інформацію, оприлюднену на веб-сайті Інформаційного ресурсу УГКЦ “Заяву з приводу “об’явлень” сестри Марії Баран, які поширює о. Антоній Григорій Планчак” та зобов’язати власника домену – Керівний центр “Патріяршої курії” УГКЦ видалити її.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду позивачу у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, Роман Планчак подав апеляційну скаргу.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду, дослідивши матеріали цивільної справи в межах апеляційної скарги та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів погодилась із висновками місцевого суду, що оприлюднена на веб-сайті Інформаційного ресурсу УГКЦ “Заява” не містить фактичних даних, а викладена у формі авторських суджень із застосуванням мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), тобто є оціночним судженням. Відповідно до ст. 30 Закону України “Про інформацію”, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, оскільки оціночні судження не підлягають скасуванню та доведенню їх правдивості.
Крім цього, колегія суддів вважає, що висловлене у “Заяві” Синоду судження не є надмірним втручанням в особисті немайнові права позивача, оскільки отець Антоній Григорій Планчак є відомим у регіоні церковним діячем та відіграє певну роль у суспільному й духовному житті, тобто є публічною особою, допустимий рівень критики дій якого є дещо ширшим та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі №607/4318/16-ц зазначається, що “межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж до окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати”.
Враховуючи наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду — без змін, – повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *