У Борщівському районі жінка врятувала від смерті лелеку

Світлану Василюк із села Шупарка Борщівського району односельці знають як чуйну людину, котра не залишить у біді навіть найдрібнішу комашку. На батьківському обійсті, де вона проживає, тваринкам завжди раді.

Зараз у них є шість котів та дві прийомних собаки, яких Світлана привезла із притулку «Ноїв ковчег», що у Тернополі. Час від часу вона допомагає коштами на харчування й іншим тваринам з притулку. А тепер прихистила ще й лелеку, врятувавши його від смерті. Зараз у нього одна нога ампутована, а на іншу, переламану, накладена шина. Лелека відмовляється від їжі, лише п’є воду. Проте чуйна родина лікує його і намагається виходити. А ще були б раді знайти йому постійну домівку в якомусь притулку.

«Раніше цей птах жив по сусідству, на обійсті старенького чоловіка, – розповідає Світлана. – Кілька років поспіль гніздо було порожнім. А минулого року лелеки оселились у ньому знову».

Пара птахів привела на світ трьох лелеченят. Двоє з них не вижили, а третє, яке зараз досить велике, кілька днів тому сусіди знайшли пораненим. І відразу зателефонували до Світлани. Одна лапка у лелеки була повністю відламана і трималася лише на шкірі, на другій теж був перелом. Не вагаючись, жінка надала буслові першу допомогу, продезінфікувавши рани, та наклала на лапу шину. А потім разом із сільським головою Марією Якимівською, яка, власне, і знайшла лелеку, відвезли його до районного ветеринара. Відламану ногу птахові довелось ампутувати, а на іншу знову наклали шину. У ветаптеці, розповідає Світлана, нам безкоштовно дали антибіотики для лікування лелеки. Тож зараз птах знаходиться під пильним наглядом. Допомагають і сусіди.

Тим не менш, Світлана Василюк була б не проти, якби лелеку прийняли на постійне проживання у якомусь притулку, чи поблизу ставка. Річ у тім, що у дикій природі він уже не виживе, а для харчування птахові потрібна риба, жаби та інша живність. Поруч обійстя рятівників ставка немає, та й рибу ловити нікому. А до райцентру, де можна її купити, треба їздити тридцять кілометрів. Тож і журиться жінка, як буде далі.

Проте, якщо не знайдеться для лелеки кращого житла, природолюб пані Світлана його доглядатиме й надалі.
Любов ТИМЧУК для газети “Сільський господар плюс”.