У Тернополі молоді люди п’ють горілку, а старі — ліки
50 карток на 12-відсоткові знижки в аптеках роздала ветеранам Тернопільська міськрада у понеділок, 1 жовтня. Власник має право користуватися ними лише в аптеках міської мережі “Борис”.
— У Тернополі діють 40 наших аптек — “Борис” і “Ромашка”. Зі знижкою ліки продасть будь-яка з них, — каже Борис Рубленик, власник мережі.
Усього має бути 6,7 тис. соціальних карток. Їх отримають діти-інваліди до 18 років, інваліди дитинства після 18, учасники ОУН-УПА, інваліди війни, учасники бойових дій, чорнобильці та інваліди праці першої групи.
— Надруковані перші 200 карток. Ведемо переговори з магазинами, щоб знижки були й там, — говорить Максим Черкащин із прес-служби міської ради.
— Молоді люди п’ють горілку, а старі — ліки. Нам треба менше харчів, ніж медикаментів, — розповідає в офісі 85-річний Андрій Клим, голова міського обласного об’єднання ветеранів. — Ми і до губернатора Хоптяна, і до мера Надала, і до голови облради Кайди зверталися, щоб нам ліки по собівартості відпускали — та де там. То все бізнес. У нас тепер на кожній вулиці своя церква та своя аптека.
У середу Андрій Васильович не має при собі картки — забув удома. Витягає з гаманця аптечну картку від іншої фірми на 10% знижки. Отримав як постійний покупець.
— Та нова картка проблеми не вирішує. От якби фармацевт порадив, що дешевше. Але ж аптекар радить той препарат, за який заробить якийсь процент грошей собі, — продовжує Андрій Клим.
— Я недавно брав настойку календули. У звичайній аптеці вона шось 2 гривні коштувала, а в соціальній — 3,60, — каже його товариш Микола Пендзей, 86 років. Він теж досі не користувався соцкарткою.
Разом із Миколою Степановичем ідемо до 75-річної Галини Бондаренко, яка живе неподалік.
— О, я ліків багато купую. Як отримаю тисячу пенсії, то 250 в аптеці зразу лишаю. Маю і аритмію, і варикоз, то весь час якісь препарати докуповую. А колись брала такі ліки по 400 гривень. Але потім кинула, бо дорого. Як матиму 12 відсотків знижки, то для мене суттєво, — говорить Галина Олексіївна.
Вона збирається на роботу, працює поліграфістом у приватній друкарні. Віддає свою картку Миколі Пендзею.
— Вони нумеровані, але не іменні. Так що вам зі знижкою продадуть, — додає.
З Миколою Степановичем ідемо до найближчої “Ромашки” на вул. Шептицького.
— Я навіть не знаю, шо брати. Приписали мені якийсь гель до ніг, але назви не пам’ятаю, — розповідає дорогою. Вирішуємо купити валідол, корвалол і цитрамон.
Фармацевт в аптеці вперше чує про соціальну картку. Але проводить її по терміналу та підтверджує, що знижка буде 12%. Платимо 9 грн.
— А скільки без знижки було б? — уточнює Пендзей.
— 10 гривень 25 копійок, — відповідає.
Олена ДЗІК
Коментарі вимкнені.