Віталій Фесик з Тернополя — лікар, який допомагає хворим посміхатися
Стоматолог асоціюється з тим лікарем, який уміє робити сліпучо-білу посмішку. Але мало хто знає інший бік цього фаху. Особливо, якщо побувати у відділенні хірургічної стоматології. Тут лікарі вміють творити справжні дива та допомагають у, здавалося б, цілком критичних ситуаціях. Нині спілкуємося з лікарем-стоматологом-хірургом Віталієм Фесиком. Він у відділенні працює третій рік, проте за цей час пройшов добрий вишкіл у своїх старших колег.
«Перша пацієнтка – однокурсниця, але вона про це не знає»
Свого часу Віталій Фесик ніколи не гадав, що колись одягне білий халат і працюватиме лікарем. Ба, навіть більше – стоматологом, лікарем, якого бояться навіть і дорослі. Саме так часом любить пожартувати Віталій. Насправді ж хірургічна стоматологія – непроста галузь медицини. Вона вимагає ґрунтовних знань, точності та зібраності.
– Якщо мовити про мою родину, то лише бабуся працювала медсестрою, – каже Віталій Фесик. – Медицина – не моя мрія. Я ще в школі зорганізував невеличкий бізнес, хотів далі розвиватися в цьому напрямку. Але батьки були категоричні й казали, що я повинен здобути вищу освіту. З усіх можливих обрав Тернопільський медичний університет. У мене такий характер, що коли за щось візьмуся, маю це досконало вивчити. Так сталося й у виші. Вже з першого курсу після занять ходив до стоматологічного кабінету, спершу дивитися, як працюють лікарі й допомагав прибирати, потім асистував. На третьому курсі мені дозволили приводити своїх пацієнтів. Пригадую, покликав свою однокурсницю. Хвилювався дуже. Хворий зуб лікував кілька годин. Це була моя перша самостійна практика й перша пацієнтка. Щоправда, вона про це й досі не знає. Але пломба добре тримається (сміється – авт.). Стоматологію відкривав для себе поступово. Зараз розумію наскільки вона цікава. Замість звичайних книг, дедалі частіше гортаю спеціальну літературу. Ніколи не можу насититися, хочу знати більше. У стоматології ж постійно з’являється щось нове.
Хірургічну стоматологію Віталій Фесик обрав не випадково. Дотепер із запалом розповідає, що стало знаковим у виборі саме такої спеціалізації.
– Якось був на заняттях в університетській лікарні та потрапив до операційної, де працював професор Ярослав Нагірний, – мовить лікар. – Коли лише переступив поріг, зрозумів, що хочу тут залишитися. Досі пригадую пацієнта, якого тут оперували. Це був в’язень, його під конвоєм привезли до лікарні. Причина ж звернення – остеомієліт, кажучи інакше, в нього гнила щелепа. Пізніше я потрапив на інтернатуру до Ярослава Петровича, опісля ж залишився у відділенні хірургічної стоматології. Хоча навіть і не планував, бо під час навчання водночас мав приватну практику. Гадав, що буду й надалі цим займатися, проте від шансу працювати у лікарні не відмовився. Тут трапляється дуже багато цікавих і неординарних випадків.
За три роки праці у відділенні хірургічної стоматології Віталій Фесик прооперував багатьох пацієнтів. Зазначає, що найбільше провокує захворювання ротової порожнини – недбалість самих пацієнтів. Багато з них не стежать за гігієною ротової порожнини, не проходять профілактичний огляд у лікаря, а звертаються вже у критичних випадках, коли біль – нестерпний, з’являється набряк і навіть підвищена температура.
– Зуби – наше все. Берегти їх слід з дитинства, адже стан ротової порожнини впливає на здоров’я всього організму загалом, – пояснює стоматолог. – Першим на шляху патогенним мікробам трапиться горло, а саме мигдалини, провокуючи ангіну. Адже інфікування ангіною може відбутися як ззовні, так і зсередини, через постійні інфекційні процеси в організмі (гайморити, риніти, хворі зуби та ясна). А з ангіною жартувати не варто, особливо гнійною. Адже в деяких важких випадках може статися й зараження крові. Крім цього, можливі й інші ускладнення: ревматизм, порушення роботи серця, захворювання нирок та інше. Ось чому при ангіні обов’язково приймати антибіотики – лише таким чином можна впоратися з інфекцією. І звісно, не варто забувати про малесенькі дірочки в зубах, які потрібно вчасно лікувати. Мікроби, мігруючи з ротової порожнини, скажімо, у шлунок, здатні викликати гастрит, виразку, холецистит та інші проблеми шлунково-кишкового тракту. Буває, людині роками дошкуляє біль у шлунку, а причина його звична – запущений карієс. Відтак допоки вона не наведе лад зі своїми зубами та яснами, шлунок буде працювати зі збоями. Кардіологи виявили закономірність: проблеми із зубами підвищують шанс розвитку захворювань серця. Це провокують бактерії, які живуть на хворих зубах та яснах. Проникаючи в кров через мікротріщини, що виникають при чищенні й інших пошкодженнях ясен, вони провокують запалення в кровоносних судинах і навіть призводять до утворення тромбів. Також на совісті пародонтозу і карієсу – ендокардит Ослера (інфекційне ураження тканин клапанів серця різними патогенними збудниками). Причина його – стрептокок, який через кров проникає до серця.
Беззубий у 38 років
У практиці лікарів щодня трапляються різні випадки. Інколи такі, що важко й передбачити. У Віталія Фесика – не виняток. Проте, каже, що найбільше запам’ятовуються ті, з якими зіштовхується вперше.
– Це було на другий тиждень лікарської практики у відділенні хірургічної стоматології, в нічне чергування, – розповідає лікар. – Ургентно привезли пацієнтку з флегмоною (гостре гнійне запалення м’яких тканин – авт.). Захворювання швидко поширюється клітинами, залучаючи в гнійний процес м’язи та сухожилля. Пригадую, я тоді дуже хвилювався, бо нікого зі старших лікарів не було, довелося покладатися на власні сили. Втім, все, на щастя, пройшло успішно. Головною причиною флегмони є інфекція. Часто її провокує неправильно полікований зуб. Флегмона – самостійна хвороба, але вона може бути ускладненням інших гнійних процесів в організмі. Тому в разі її виникнення, слід негайно звернутися до лікарів.
Ще не можу не розповісти про пацієнта, який у 38 років не мав жодного зуба. Він, щоправда, вів не дуже благополучний спосіб життя й стежити за власним здоров’ям у нього не було як. Я тоді ще працював у стоматологічному кабінеті. Лікарі, до яких він звертався, відмовляли в допомозі, бо мав виражену атрофію кістки. Я ж вирішив узятися за його лікування. Одразу поїхав на навчання до Львова, щоб попрактикуватися в лікарів, які вже мали справу з таким. Опісля призначив пацієнту дату операції. Все минуло успішно. Він тепер може не боячись усміхатися. Це для мене була маленька своєрідна перемога. Тішуся, коли мої старання приносять позитивні результати.
Мар’яна СУСІДКО
Коментарі вимкнені.