Вся правда про жорстоко побитого “Беркутом” Миколу Лазаревського з Тернополя, якого ще й хочуть посадити

За останні декілька днів у соцмережах активно обговорюються події Євромайдану та погрому на Банковій, де як вже стало відомо, був затриманий тернополянин Микола Лазаревський.

Пізніше, коли хлопці підросли, їх зацікавленість у малюванні переросла у більш серйозні речі. Вони почали їздити на змагання усіляких там стріт-райтерів. Але я в це не дуже вникала. В нас вдома постійно був склад фарбів. Більше про це можуть сказати брати.

Коли вони служили в армії в Києві, і я приїжджала до них, ми зупинялись в Миколи, бо він вже на той час вчився на архітектора. З цибатого кучерявого хлопчиська він перетворився на справжнього чоловіка і почав зустрічатися з Яною. Це був десь 2010 рік. Так ми і познайомились. В той час він працював у Вишгороді і розмальовував набережну Київського моря до Чемпіонату Світу Формула 1 на воді. Ми тоді багато часу проводили разом».

Микола Дудар: «Ми з братом знаємо Миколу десь з 2000 року. Усі ми тоді були школярами. Наші рідні думали, що графіті – це несерйозне захоплення, що це не може стати нічим серйозним, що цим не заробиш собі на життя. Усі моменти, які ми пережили разом, були веселими, адже Микола завжди був душею компанії. В нього було багато цікавих ідей, які він втілював у життя.

Микола приїжджав до Тернополя досить часто. Адже у нього тут купа друзів. Він також допомагав хлопцям з нашої команди «Можебрат ART» розмальовувати стіну по вул. Лучаківського, 6. Думаю, багато тернополян знають, про яку саме стіну йде мова. Це було під час його останнього приїзду до рідного міста.»

Михайло Дудар «Поки Коля жив в Тернополі ми були, як одна сім’я – завжди разом. Зараз він у Києві, але звязок залишився міцним. Ми стараємось зустрічатись, в нас спільні інтереси, в нас безкінечна кількість спільних знайомих, завжди прийдемо один одному на допомогу. В чутки про те, що сталось з ним, я спочатку не повірив, але, побачивши Колю на власні очі на цих відео та фотографіях, в мене просто був шок. Я Колю знаю дуже добре, впізнаю його за кілометр з тисячі людей – як можна не впізнати практично рідну людину? Те що з ним і іншими зробили ці мерзотники неможливо спокійно описати, це звірство, так ведуть себе тільки моральні виродки».

Володимир Тареєв: «Пам’ятаю як часто гуляли, св’яткували дні народження, часто ходили на концерти, грати баскетбол. Коли я приїжджав у Київ, то часто проводили разом час і там. І абсолютно все було мирно і спокійно. Коли побачив фото Колі в інтернеті, то спочатку навіть не вірилось, а потім просто перехопило дух. А після того, як побачив відео, де Кольку просто убивають ногами і палицями купка “правозахисників”, то просто зараз не маю що сказати. Представники влади сильно побили мого друга просто так, тепер ще і судять. А я навіть не знаю чи можливо йому допомогти. Ну що тут можна сказати…»

Буквально з самого ранку мені на Фейсбуку написав друг Миколи Якуб із Чехії: «Hello, i dont know what i can do from my place (CzechRepublic), but wish you good luck with Nikolai case.I know him for short time, but for that time – he is good man.Fingers crossed. Jakub.(Привіт, не знаю,чим можу допомогти тут у Чехії, але бажаю успіхів у визволенні Миколи. За той невеликий проміжок часу, зя який я його знаю, можу сказати, що він – добра людина. Тримаю за нього кулаки. Якуб.)»

Я попросила Якуба не мовчати і розповідати співгромадянам про те, що твориться в Україні. Європейська спільнота мусить знати правду.

Коли вже дописували статтю, додзвонилися до Яни. Вона у розпачі. Микола на даний момент перебуває у ЛШД м. Києва. До нього нікого не пускають. Хлопця, як і решту невинних людей із Банкової, триматимуть під вартою впродовж 2 місяців. Найбільше, що йому зараз потрібно, це наша з Вами підтримка. Просимо Вас не лишати їх самих, приходити на акції та протестувати проти свавілля міліції у Києві та на місцях.

З повагою,

Юлія Костюк, Михайло та Микола Дудар, Володимир Тареєв, та інші друзі Миколи Лазаревського з Тернополя та Києва, України та світу.