Ви не повірите, але цю музику роблять тернополяни: «Tik Tu» (інтерв’ю)

Сучасна українська музика схожа на айсберг: 10% над водою, 90% — під. Ми спробували вплинути на ситуацію і показати нашим читачам-меломанам унікальну частинку тернопільського (чи радше всеукраїнського і навіть за ним) музичного «айсбергу» — гурт Tik Tu у складі тріо Наталії Багрій, Романа Божка та Лесика Драчука. Наразі учасники цієї музичної формації краще відомі участю в музичних колективах «Nameless», «Ті, що падають вгору», «Los Colorados», «Echo Gardens». Говоримо з єдиною представницею прекрасної частини людства в Tik Tu, артисткою Тернопільського обласного симфонічного та камерного оркестру Наталею Багрій — з тою, яка «ставиться до власного голосу, як до музичного інструменту». 

— Наталю, зізнаюся: моє відкриття Вашого гурту відбулося зовсім нещодавно… завдяки литовцям. Якось зранку мені написали одразу двоє друзів з Литви, мовляв, чи знаю я, що тернопільський гурт носить назву литовською – «Тільки Ти». Завдяки їм тепер знаю. Втім, цікаво, що все-таки поєднує Tik Tu з Литвою? 

— Щойно відчула себе титулованою баронесою якраз після оголошення цих титулів:) А загалом все напрочуд просто — живу, працюю, люблю свою роботу. Щодо Литви – я прожила там 9 років, де закінчила музичну та загальноосвітню школу. Це було зовсім крихітне місто Кедайняй. Красиве, із озером у старій частині міста, із гарними людьми та особливо цікавою культурою. Литовська мова, литовська поетика — усе це було поряд зі мною довший час і, звісно, це зайняло місце у мені і час від часу стукається, аби випустити назовні.

— Про музику Tik Tu кажуть, що це – поєднання інді-попу, синті-попу, фолку, реггі, електронної музики etc. Цікаво, що притягує саме інді-поп в українську культуру? Адже Ви далеко не перші використовуєте цей жанр альтернативної музики в Україні.

— Все дуже просто. Інді набуло досить широкої популярності саме зараз, на противагу масовій сценічній поп-культурі, яка просто «валить» звідусіль, і в достатньо грубій формі нав’язується. На відміну від цього маємо вільних музикантів, яким є що сказати, які не потребують зайвого галасу і не особливо воліють окупувати “корпоративну” нішу. Інді — це ж поняття, що означає незалежний. Поряд існує безліч інших течій, і це дуже добре. Ми маємо широкий вибір і можемо вподобати своє — РІДНЕ. Оскільки різних музик багато — усе конкурує і розвивається швидше. Подивіться, скільки за останніх два роки у нас нових музичних колективів з’явилося – від бандуристів до гітаристів, набули популярності безліч музичних фестивалів, клубна музика активізувалася – щотижня можна потрапити на нову «банду».

— Знаю, Ви самі пишете тексти своїх пісень. Як гадаєте, чому вітчизняні виконавці не користуються «послугами» професійних поетів? Раніше таке практикувалося. Це – дорого, нецікаво, інший варіант? 

— Пишу тексти до своїх пісень, бо, насамперед, ніхто замість мене не зробить такий ритмічний малюнок словами окрім мене. Але залюбки візьму красивий вірш і тоді почну із іншого боку — від нього відштовхуючись почнеться музика. Насправді, саме вітчизняні виконавці і користуються послугами професійних поетів.

— Хто в основному є прототипами персонажів Ваших пісень?

— Кілька реальних персонажів є — наприклад, Мар’яна чи пісня про групу «Неймлес», яка концертує по Італії. Решта — це, ніби, паралельний казковий світ, якого мені бракує. Я досі люблю дивитися казки. Пам’ятаю, як передивилася усього «Гаррі Поттера» за кілька днів і потім записалася у Фейсбуці у «Хогвардс скул», щоб стати… магом. Зараз у мене «період Зоряних війн», далі побачимо, куди полечу. Мені так нелегко виходити з кінотеатру, коли усвідомлюю, що я насправді в реальному світі.

— Кожна пісня Tik Tu – кардинально інша за стилістикою. Як Вам це вдається?

— Нас троє і у кожного свій смак:)

— Звично, коли молоді музиканти, художники, письменники у пошуках майбутнього для свого мистецького продукту виїжджають у мегаполіси. У випадку українців зазвичай мандрують в Київ. Tik Tu став певним феноменом в цій темі, адже здобув популярність, так би мовити, «не відходячи від каси» — у порівняно скромному Тернополі. Наскільки придатне Файне місто як джерело розвитку і «просування» творчості в сучасних умовах? Може, локація і неважлива взагалі? 

— Зараз, в інформаційну еру, немає нічого неможливого. Я у своїх Кутківцях (мікрорайон Тернополя) здатна дістати рукою до Амстердаму без магії і фокусів. В самому місті, не зважаючи на його не надто велику популяцію, одночасно живе дуже багато музичних колективів, причому всі настільки різні і дуже легко співіснують. В такій атмосфері легко розвиватися і хотіти бути іншим.

— В одному з інтерв’ю щодо концертних виступів Ви сказали, що «для більшості клубів однією з основних вимог є кількість підписників гурту в соцмережах». Скільки потрібно фоловерів «Tik Tu» для щастя?:)

— Так, були такі пригоди. Два клуби на наш запит щодо концерту відповіли, що у нас занадто мало фанатів і вони нас ще не можуть запросити. Водночас відповіді були миттєвими, з чого можна зробити висновок, що арт-директори навіть не торкалися музичної частини. Але клуб має повне право добирати собі виконавців, це клубна політика — вона спрямована на заробіток. Щоб набрати повний зал, потрібно ворушити повітряні стовпи. Хіба не легше катати вже накатане? Окрім того є різного формату клуби — у деякі ми не пасуємо за стилістикою, але, чесно кажучи, вже маємо свого слухача — я його знаю навіть в обличчя — він добрий:)

Багато фоловерів на сторінці – не є самоціллю «Tik Tu», але дуже гарнесенько, коли люди долучаються, чекаючи новин, нових треків і розкладу концертів. Це надихає, чесно! Від цього і відштовхнемося.

— Торік у соцмережах тернополяни активно обговорювали тему про доцільність присвоєння пісні Гадюкіних «Файне місто Тернопіль» статусу гімну нашого міста. Що Ви думаєте з цього приводу.

— Я одразу собі уявила, як хор співає слова пісні! Мені б хотілося це почути, по-приємному, але у якості гімну Тернополя не можу уявляю.

— Нещодавно пісня Tik Tu feat. Omodada потрапила до списку ТОП-20 найкращих композицій 2015 року в США, який опублікував американський онлайн-журнал Stereo Embers Magazine. Після цього були пропозиції від продюсерів, меценатів? Загалом, наскільки важливий подібний рейтинг?

— Прямих підписань договорів чи контрактів не було. Зрозумійте, у нас не у кожній пісні навіть приспів є, ми – відвертий «не формат». Тому чекати пропозицій, думаю не варто. Те, що ми потрапили у топ закордоном, безумовно, тішить – так на території України люди дізналися про нас:)

— Якщо поглянути на карту світу, де є Ваші слухачі, як їх можна впізнати? Це – хіпстери, американський тип, тернополяни з Нового Світу?:)

— О, на наші концерти ходять виключно американці, виключно з чіпсами або попкорном (усміхається – ред.). Насправді, у залі різні-різні люди — від маленького до старшенького. І чомусь мені здається, що «чистих» хіпстерів немає, але, мабуть, свій слухацький пласт у нас є. Як він виглядає? Просто:).

— Наталю, яке Ваше «музичне віросповідання» — на якій музиці виросли? 

— Дуже люблю симфонічний оркестр і симфонічну музику, а виросла я із любов’ю до хорового співу. Ще зі школи це був мій улюблений урок. Згодом в інституті — жіночий хор, кілька років навіть у церкві співала. О, так! Мій дядько — джазовий барабанщик. Він слухав і слухає багато якісного музону, разом із ним доводилося слухати також. Завжди думала, що це – спорт, поки не зрозуміла, що це ненудний спосіб висловлювання. Загалом слухала багато всього і різного. Років п’ять тому почала слухати реггі і не розумію, чого раніше цього не зробила, адже це найсвітліша музика в світі. Вона підіймає над землею!

— Якщо не секрет, які у Вас стосунки з Романом Божком, яка історія знайомства? 

— Колись Рома прийшов із тромбоном в гурт «Неймлес». Мені було смішно. Смішно мені і досі, але тромбона більше немає. Натомість є такий набір — фантазія, клавіші, бас гітара, барабан і ще всяке інше, що видає звуки. Стосунки – робочі. Хтось на когось нервується, а потім всі сміються.

— Який внесок у розвиток «Tik Tu» зробив Лесик Драчук? Наскільки комфортно з ним працювати? 

— Одразу, коли він прийшов, музика ожила, почалося її ритмічне дихання. Драм секція — це жива музика. Окрім того змінилася одночасно і інструментальна частина, стала цікавішою. Рома тепер може трохи більше відриватися з ним напару і «випускати пару» на басу. Та й трьом веселіше, щоб там не казали:). З Лесиком класно працювати також на його студії «Шпиталь Рекордс». Прийшли, записалися і за тиждень вже все готово.

— Знаю, кожен з вас не покидає власні авторські проекти. То можна брати «Tik Tu» на «тривале зберігання», цей колектив надовго?

— Це залежить від гороскопу на 2027 рік:)

— Що нового можна сподіватися шанувальникам Tik Tu незабаром?

— На днях презентуємо кліп від студії «PtahaZdahu», готуємо альбом, відзняли ще один кліп із добрими друзями – і все це незабаром можна буде побачити! Їдемо влітку по фестивалях України та за її межами.

— Моя остання репліка зовсім не запитальна, вона про вдячність: сенкую за все, що Ви робите, і за відповіді зокрема!

Розмовляла Ірина Юрко. 

Фото зі сторінки гурту у соцмережах.