“Вибачайте за Бога, адже я не молюся!” – тернополянин Олександр Носатий

Вибачайте за Бога, адже я не молюся!
Його я не свячу та щось прошу завжди,
І за чорта, кого, визнаю, не боюся,
За дорогу, якою не хочу іти…
© Олександр Носатий

30 червня, 19.00. Коза – бар! Глибше реальності!

“Для деяких людей творити поезію – це натхненний, піднесений процес. Дехто чавить із себе римовані строки, наче воду з каменя. Я роблю ці дві речі одночасно.”(с) О.Н.

Олександр Носатий – молодий поет, який у своїх віршах намагається відкласти частину своєї індивідуальності, неповторності, та часто – неповноцінності. Перебуває у стані творчого пошуку з тих пір, як взяв у руки перо, що сталось, між іншим, досить рано. В 14 років Олександр вперше зв’язав ямби та хореї в кільцеве римування, завдяки чому почали писатися перші твори, яким не судилось дожити до наших днів.

Змусив себе знову регулярно припадати ручкою до аркуша, коли прийшов до мистецької студії “Дзеркало”, в якій проіснував до початку її кінця. Згодом, отримавши змогу приєднатися до літературної студії “Акценти”, відчув себе новою частиною нового колективу, що надало йому новий поштовх для розвитку.