Як дурять селян на Тернопільщині, доставляючи цифри у договір

Майно не можна передавати в оренду з випробувальним терміном. На жаль. Законодавством це не передбачено. А так віддав фірмі чи підприємству, скажімо, свою землю й уважно спостерігаєш, як тимчасовий власник обробляє ділянку: чи вніс добрива, гербіциди та пестициди і при цьому не переборщив із отрутохімікатами. Якщо добрий господар – нехай хазяйнує, а ні – краще йде собі.

– Земля завжди була вічним капіталом, так було і за Австрії, і за Польщі, – міркував під час розмови відомий на Зборівщині агроном Борис Степанович Шаблій. – Хата, ліс можуть згоріти, а земля завжди віддячить, хіба рік видасться неврожайним.

Такої ж думки і Василь Дідух. Його бабця багато років пропрацювала у колгоспі, тож  під час розпаювання отримала досить великий земельний пай у рідних Беримівцях, що на Зборівщині.

– За заповітом від бабці та дядька я отримав чотири ділянки загальною площею 12 га, – розповів Василь Дідух.

Десь наприкінці 2005-го – на початку 2006 року він вступив у правоволодіння. Якось йому зателефонувала матір і розповіла про загальні збори, що відбулись днями у селі. Перед пайовиками виступив представник товариства «Грейн Ленд Україна» та запропонував віддати земельні паї в оренду. Аргументи наводив вагомі – сільгосптехніку мало хто з людей мав, а вручну поле не зореш, не засієш, не збереш. А так наприкінці року люди матимуть зерно, а хто захоче – гроші. Бізнесмен бив себе в груди, гарантуючи орендодавцям: хто захоче забрати землю, варто буде лише написати заяву і все, договір буде розірвано. Водночас нагадав селянам: роки ваші вже немолоді, аби самим обробляти поле. Громада і погодилась укласти договори на 5 років. Мовляв, якщо ТОВ «Грейн Ленд Україна» виконає обіцянку, угоди продовжать.

Василь уважно вислухав розповідь матері та погодився з її доводами віддати половину поля орендарям. Тим паче, що сам він із сім’єю жив і працював у Львові і покидати місто Лева у найближчі роки не збирався.

Проте економічна криза 2008-го кардинально змінила плани. Відтак чоловік почав шукати нові джерела доходів для власної родини. Поїхав до матері і у село, а тут замість подяки орендареві почув самі нарікання, причому незадоволеними «грейнлендом» були більшість односельців.

– Цього року дали за паї все проросле зерно, – пожалілась Василю Васильовичу сусідка, – його на хліб не змелеш і не посієш, хіба худобу годувати, але мені для курей тонни зерна не треба.

І тоді В. Дідик попросив матір показати договір оренди.

– Коли я почав читати документ, одразу зауважив, що він складений на користь орендаря – товариства «Грейн Ленд Україна», – розповів чоловік. – Та найбільше здивував строк дії договору – 15 років.

Перепитав у матері, на який термін домовлялись віддати землю в оренду. «На 5 років», – запевнила панів Марія.

– Але тут зазначено – 15 років, – простягнув їй документ.

Спочатку вона розгубилась. Уважно перечитала договір. Переконавшись, що насправді вказано «15», зателефонувала сусідці – одній, другій. З’ясувалось, що дехто взагалі не має свого примірника документа: у 2007 році люди підписали та занесли в бухгалтерію ТОВ «Грейн Ленд Україна» обидва примірники. У тих же, хто мав договори, вказувався термін 15 років!

– А хто це читав? От ніхто і не додивився. Але ж коли ми підписували, стояло п’ять років, а коли нам повернули договори, стояло «15», розповіла дружина пана Шаблія, Теодозія Миколаївна. – Не треба ніякого експерта, треба подивитись простим оком, що одиниця доставлена. Якось я зустрілась із Двійним (Б.М. Двійний у 2007 р. значився на посаді заступника директора ТОВ «Грейн Ленд Україна» та загітував жителів Беримівської сільської ради віддати земельні паї їхньому підприємству – авт.). А напередодні я запитала голову сільради, хто доставив ту одиницю. Двійний  «бобиком» їхав, зупинився і каже: «Якщо ви не хочете, то я поїду до Тернополя, перероблю договір». А я думаю: «Що буду свої принципи ставити, коли всі люди на 15 років віддали?». Але тепер ми хочемо забрати свій пай, віддати Михайлові Олійнику (місцевий фермер – авт.). Бо Олійник живе неподалік, а це товариство  розташоване у сусідньому селі. От дали вони тонну зерна, треба машину, треба бензин, щоб завезти до млина той пай. Це зайві витрати. А тут мені хтось навіть із сусідів привезе. Нам тяжко жити, жодних доходів не маємо, от і подумали собі: всі люди віддають паї в оренду, чому б і нам не віддати, а тепер не знаємо, що робити.

Багато років Теодозія Шаблій пропрацювала у місцевій школі, вчила діточок, освітянка точно пам’ятає, що домовлялись віддати свій пай в оренду на 5 років.

Її підтримує і Ольга Луківна Рудницька: «Ми вже двічі судились із товариством і програли. Землю вони обробляють погано, багато сиплясь хімікатів, від цього у нас всі бджоли повмирали, але довести їхню провину ми не змогли».

Варто зазначити, що, окрім ТОВ «Грейн Ленд Україна», паї жителів Беримівців, Яцківців, Богданівки, Сировар та Білківців обробляють фермерські господарства, зокрема, «Шанс-Ол», «Надгір’я», «Тереза». Ці підприємства створені місцевими господарями. Чи не тому і пропонують односельцям кращі умови оренди, та й зерно дають гарне, відбірне?!

Аналізуючи ситуацію з дивним перевтіленням п’ятірки на п’ятнадцяту, мати пана Василя, Марія Дідик, переконана, що підписи під договорами оренди паїв підроблені. Відтак родина звернулась у товариство «Грейн Ленд Україна» з заявою про розірвання договору. І незабаром отримали відповідь, в якій, зокрема, повідомляється: «Зазначені договори оренди належним чином зареєстровані Зборівським відділом Тернопільської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України». …Протягом дії договорів орендарем ТОВ «Грейн Ленд Україна» належним чином  виконують їх умови щодо використання земельних ділянок та сплати орендної плати. Одержання вами як орендодавцем орендної плати підтверджується відомостями на видачу зерна за оренду земельних паїв, зокрема: за 2009 р. – 8 ц зерна; за 2010 р. – 10 ц зерна; за 2011 р. – 12 ц зерна. Також повідомляємо Вас, що на даний момент усі осінньо-польові роботи на наданих Вами у користування паях проведені, насіння пшениці для майбутнього врожаю засіяне. У зв’язку з вищенаведеним ТОВ «Грейн Ленд Україна» незрозумілими є Ваші вимоги про негайне припинення використання орендованих земельних ділянок та розірвання договорів оренди землі».

І наостанок нагадали вимоги ст. 525 Цивільного кодексу, тобто що не допускається в односторонньому порядку розірвання договору.

Нічого не дало і звернення до Зборівського райвідділу міліції з проханням порушити кримінальну справу щодо незаконного використання земельних паїв. І також отримали негативну відповідь. Тоді Василь Дідух звернувся до експертів, аби ті визначили, підроблені чи справжні підписи під документами. Відтак чекає на відповідь.

Більше того, жителі Беримівців та Яцківців планують таки відвоювати власні земельні паї, тим паче, що незабаром сільськогосподарські землі дозволять продавати. Відтак планують знову звертатись до суду.

– Наш колгосп був великим, мав 4 тисячі 85 га орної землі, а загалом – 5 тисяч 270 га, 46 тракторів, 42 автомашини, великий тік, а тракторна бригада і реммайстерні були найбільші в районі, – зітхає Борис Шаблій. – У господарстві була тваринницька ферма, де було 7 тисяч голів свиней, 300 корів. Ми мали свій цегельний завод. Зараз нічого не залишилось: що продали, що розікрали. А тепер ще й наші паї можуть відібрати.

Зрозуміло, колгоспне майно селянам не повернути, проте правоохоронним органам варто таки прислухатись до скарг людей щодо підробки договорів…

І наостанок щодо тези про «належним чином оформлені та зареєстровані договори». Питається, як можна було зареєструвати документи, коли строк дії договору зазначено лише числом і не вказується прописом? Водночас абзацом нижче у документі розмір орендної платні чітко розшифровується прописом…

Крім того, на підставі чого орендар має всі переваги, тим часом як орендодавці – жодних? Насамперед чому власник може лише через суд розірвати договір, і то за умови серйозних претензій до орендаря. Відтак власники паїв мають права вимагати переглянути умови домовленостей, зокрема, у частині нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Адже хіба не смішно, коли сотку чорноземів оцінюють від 4 до 7 тисяч грн.

Жанна Попович, Номер один