Як лікар Василь Беган покинув роботу в Тернополі й досяг успіху в Європі

За останні роки Україну покинуло кілька десятків тисяч лікарів. Головна причина – ескулапи залишають державну медицину через низьку заробітну плату. У пошуках кращого життя вони їдуть до Німеччини, Чехії, Польщі, Словаччини, Угорщини.

У клініці – десять лікарів-українців

35-річний Василь Беган п’ять років тому залишив роботу онколога в поліклініці Тернопільського районного територіального медичного об’єднання і подався до Чехії. У престижній клініці 37-тисячного міста Табор, що на півдні країни, нині він успішно працює заступником завідувача урологічного відділення.

Щоб стати повноцінним лікарем у Чехії, Василь Романович пройшов кілька етапів: підтвердив медичний диплом, далі були мовні курси, письмові тести та іспит з чотирьох предметів: терапії, хірургії, педіатрії та гінекології, після якого отримав сертифікат про визнання професійної кваліфікації.

– При виборі спеціалізації я обрав урологію – мені ще в Україні подобався цей напрямок, – розповідає Василь Беган. – На початку моєї роботи в урологічному відділенні працювали чотири лікарі. Але буквально за кілька днів двоє із них звільнилися. Один вийшов на пенсію, інший написав заяву за власним бажанням. Тож у відділенні залишився завідуючий і я. Та вже невдовзі до нас приєднався лікар із Києва, а нещодавно кадри поповнив уролог із Тернополя. Загалом у клініці міста Табор працює десять українських лікарів. На наших медиків у Чехії значний попит. Місцеві лікарі виїжджають у країни з більшою зарплатою: Великобританію, Австрію, Німеччину. Втім, незважаючи на це, професія медика в цій країні досить престижна, тому й працювати тут – одне задоволення.

Проживеш та ще й заощадиш

У Чехії зарплата українського лікаря-початківця без стажу роботи стартує від 1100 євро. З часом ця цифра зростає, відтак зарплати стає цілком достатньо, щоб і нормально прожити, і ще й заощадити. До того ж, чеські клініки забезпечують наших медиків житлом, за оренду якого вони платять мінімальну ціну. Дбає лікарня і про харчування своїх працівників – роботодавець бере на себе половину витрат за обіди.

Потрібен томограф? Будь ласка!

– В нашому урологічному відділенні – 12 ліжок, – розповідає Василь Беган. – Крім стаціонарної допомоги, ми здійснюємо й амбулаторне лікування пацієнтів, також проводимо планові та ургентні урологічні операції різної складності. У Чехії успішно працює страхова медицина, тож людина не переймається вартістю лікування. На перших порах мені було трохи важко звикнути до того, що пацієнт, якому я виписав рецепт, не біжить до аптеки по медикаменти. Лікарня повністю забезпечена необхідними лікарськими засобами та медичним обладнанням, відповідно, якість діагностування і лікування тут на найвищому рівні. Якщо й виникає потреба в якихось апаратах, то заклад отримує їх у найкоротші терміни. Про застаріле обладнання не може бути й мови. Відпрацював ультразвуковий апарат сім років – купили новий. Є потреба в сучасному томографі? Будь ласка! Тут це звичні речі, які ніхто не афішує, бо на першому місці – здоров’я людини.

Серед переваг чеської медицини Василь Беган відзначає і умови перебування хворих у лікарні. У кожній палаті є санвузол, телевізор, комфортні ліжка, харчування – на вибір пацієнта. Доглядають за недужими не їхні родичі, як це прийнято в Україні, а медичний персонал. До речі, у клініці чеського міста Табор можуть лікуватися не лише його мешканці, а й усі громадяни країни і навіть українці.

За кордон – усією сім’єю

Василь Романович у Чехії живе разом із своєю сім’єю. Дружина Наталя з донькою Оленкою залишили Тернопіль через півтора року після його приїзду до Європи. Нині пані Наталя працює фармацевтом у міській аптеці, дівчинка навчається у першому класі.
За п’ять років Василь Беган уже звик до Чехії. У нього є улюблена робота, поруч із ним сім’я, але все одно, як зізнається, йому бракує України. Тож, між іншим, цікавлюся, чи не планує повертатися на Батьківщину. «Якщо українська медицина вийде на європейський рівень і праця лікаря буде належно оцінюватися, то все можливо», – каже у відповідь. Та нинішні реалії поки що малюють зовсім інші перспективи. Тому нам залишається по-доброму заздрити чеським пацієнтам і радіти за лікаря-земляка, який за короткий час досяг успіху в Європі. Шкода лише, що це сталося не в рідній країні.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА, Газета “Сільський господар плюс”