Як місцева влада на Тернопільщині поважає загиблих своїх героїв та окупантів

БАРВА ІВАН ГРИГОРОВИЧ ( Світлий) народився 29 грудня 1908 року в селі Діброва Вишневецького району Тернопільської обасті. У 1937 році поступив в ОУН, з 1944 року вояка УПА сотні “Сокола”. З грудня 1944 року референт поліцейського відділу Служби Безпеки на Вишнівеччині. Був підпорядкований “Вербі” районованому поліцейського відділу.

Іван почав свій бойовий шлях під керівництвом Кутрання Миколи “Сокіл”.У сотні було два чоти, що поділялися на рої якими керували: Вишнівецьким Слюсарчук Андрій Петрович “Туман”, Старовишнівецьким Минзарський Максим Михайлович “Меч”, Бодаківським Долінський Олександр Михайлович “Яків”, Вікнинським Поліщук Платон Несторович, “Гроза”, Котюжинським Трачук Анісій Лаврентійович “Меч”, Снігуровецький Маневський “Цвях”, Чайчинецький “Бук”, Гнидавецький Гаргула Ілля Станіславович “Теплий”, Решнівецька Мельник Антін Давидович “Чиж”. Майже кожен день були бої з Вишневецькими енкаведистами. “Світлий” з своїм братом Василем “ Ворон” були в рою “Теплого”.

Докладная записка начальнику МГБ Бойку В.

Доношу, что у бандитской группе под руководством Кутраня Николая Макаровича «СОКОЛ» находятся два брата Барва Иван Грегорьевич и Барва Василь Григорьевич, которые под руководством Гаргула Илли Станиславович постоянно занимаются разбоем.

Лейтенант МГБ Тархунов В.П.

“Я, Казмірук Михайло Степанович, даю добровільно заяву про те, що буду добровільно співпрацювати у винищенні українсько-німецьких бандитів та постійно інформувати лейтенанта МГБ Тархунова В.П.

28 жовтня 1944 року. Підпис/псевдо (Ч-2)”

“Я Казмірук Михайло Степанович, агент контрозвітки “Смерш”, народився 8 лютого 1906 року в селі Жуківці Лановецького району. Закінчив Кременецькі учительські курси. Працював в селі Діброва у школі. Мав зв’язок з УПА. До 1944 року був райреферентом шкільництва у Вишневецькому районі. Знав все керівництво районного проводу УПА. Протягом років мого перебування агентом контррозвідки. я написав багато доносів на місцевих жителів лейтенанту Давиденку. На основі моїх доносів органи Вишневецького МГБ робили облви, затримували та заарештовували людей навколишніх сіл. Так протягом квітня місяця 1945 року я постійно стежив за Ніколюк Іваном, Ткачуком Степаном, Казмірчуком Микитою та Казмірчуком Антоном, Барвою Василем та Барвою Іваном, Шульгаєм Данилом. За вказівкою мого керівництва, я мав повідомити у Вишневець про місце перебування цих людей. Так мною було повідомлено в органи МГБ про можливе перебування Барви Івана 29 квітня 1945 року по вказаному у доповідній записці адресом.”

На цей час у Вишневецькому районі до травня 1945 року від рук енкаведистів загинуло 236 вояків УПА, проведено з поневолювачами 216 боїв. Окупанти за цей час знищили в районі 26 криївку з повстанцями, а 56 порожніх закидали гранатами. Наші вояки здобули багато зброї, в тому числі три міномети, 45 кулеметів 367 автомати, 957 крисів, 78 пістолетів, 4750 гранат, 40 тисяч патронів. Радянська армія під керівництвом Вишневецького райкому партії здійснювала військові операції проти місцевої УПА. В 1944 р. проти відділів УПА використовували частини Червоної армії, а проти учасників підпілля та їх прихильників – загони СМЕРШу (від рос. «смерть шпионам»). Згодом ці операції почали здійснювати загони НКВД. Для боротьби з місцевими патріотами були дислоковані частини внутрішніх військ НКВД Українського округу, а саме 21 стрілкова бригада, яка була переведена з Росії. У Збаразькому районі тоді перебувало 93 солдати, у Кременецькому 259, у Почаєвському 112, У Вишнівецькому 280, у Дедеркальському 231. Обласне керівництво створило загони спеціального призначення – т.зв. легендовані групи. Спочатку ці загони укомплектовувалися з радянських партизанів, пізніше до них входили завербовані учасники визвольного руху. Ці загони, видаючи себе за УПА, здійснювали терор над цивільним населенням: убивства, грабунки, диверсії тощо. Ці дії чинилися для дискредитації визвольного руху. Водночас із цим, вони намагалися встановити зв’язок із справжніми учасниками підпілля для їх ліквідації. В першу чергу полювали на командирів відділів, провідників, тобто керівний склад ОУН та УПА. Розробка плану дій таких спецзагонів були засекреченні. В кожному районі про це знало декілька чоловік. Станом на червень 1945 року при кожному РВ НКВД були спецгрупи які переодягались в простий одяг і під видом бійців УПА проводили провокаційні операції, а потім через декілька годин після них появлялись солдати які проводили масові заходи щодо місцевого населення. Ці акції проте «списувалися» на боротьбу проти УПА. Водночас із формуванням на Тернопільщині легендованих груп, районні НКВД навесні 1944 р. починають формувати для боротьби проти визвольного руху «винищувальні батальйони» (в народі їх називали «стрибками», від рос. «истребительные батальоны»). Вони формувалися з прихильно налаштованого щодо радянської влади місцевого українського та польського населення. В їх обов’язки входили захист радянської влади та господарств та боротьба проти українського підпілля. Станом на червень 1945 року у Вишневецькому районі . чисельність особового складу «винищувальних батальйонів» становила 126 осіб. Таким чином змінювалася й тактика районного НКВД. Найпріоритетнішим напрямком антиповстанської боротьби у Тернопільській області було формування агентурної мережі. У кожному населеному пункті району перебували секретні співробітники радянських каральних органів, що займалися пошуком інформації про перебування відділів УПА, про зв’язки УПА з місцевим населенням тощо. Першочерговим їх завданням було виявити керівників ланок підпілля та передати отриману інформацію до місцевих управлінь НКВД. Станом на кінець квітня 1945 року. така сітка було повністю сформована.

СЕКРЕТНО (2 ЭКЗЕМПЛЯРА)

ТЕРНОПОЛЬСКОМУ ОБЛАСНОМУ ВОЕННОМУ КОМИССАРУ
Город ТЕРНОПОЛЬ

Доношу, что на период с 25/4 – 45 года по 5/5 – 45 года деятельность бандитских групп на территории Вишневецкого района проявилось в следующем:

По агентурным данным в районе имеется четыре бандогруппы под руководством СОКОЛА, НЕЧАЯ, ЧЕРНОГО, МЕЧА и в большинстве сель-советов имеются боевики СБ по 3-4 человека, но активности пока не проявляют. Местные органы и воинские части работают в каждом населенном пункте по их ликвидации.

25 апреля 1945 года в населенном пункте села Решнивка два местных бандита обстреляли совпартактив. Красноармейцы сделали ответные действия в результате которых был убит бандит Гойдало Танас. Другой бандит Гойдало Яков был задержан раненым за два километра от населенного пункта в направлении хутора Подлесный. При задержании он сопротивлялся и был связан та доставлен в село. После допроса он умер и был лишен бойцами около места допроса. Один красноармеец был легко ранен бандитами.

26 апреля 1945 года в сельсовете Снегуровка бандогруппой Сокола проводились сборы крестьян с угрозой не принимать участие у всех собраниях сельсовета. По населенному пункту были расклеены антисоветские лозунги.

26 апреля 1945 года бандформированием под командованием Меча на дороге Вишневец — Кременец было нападение на грузовой автомобиль между населенными пунктами Кунинец и Горанка, на котором производился перевоз троих заключенных с города Вишневца в город Кременец. Два охранника и водитель убиты, еще три были ранены. Три заключенных, которых доставляли в город Кременець сбежали. Два пленных бандита были с банды Меча. Прибывшая группа с Вишневца производила поиски.

27 апреля 1945 года бандитами были уничтожены дела сельсовета села Бутын.

28 апреля 1945 года в селе Киноховцы было нападение на местный истребительный отряд.

28 апреля 1945 года бандитская группа численностью около тридцати человек проводила в районе агитационную работу, раздавая населению запрещенную литературу.

28 апреля 1945 года в отделении совхоза Княжина бандогруппой Чорного, количеством 15-18 человек уничтожено 1200 литров горючего и выведенно из строя четыре трактора. Прострелено из автомата прицепной инвентарь, сожжена машина ГАЗ-АА которая приехала с Вишневца.

29 апреля 1945 года в населенном пункте Диброва бандит прятался в жилом доме и был задержан сотрудниками РО НКВД Барна Иван Григорьевич. Под конвой доставлен у Вишневецкое РО НКВД.

30 апреля 1945 года в форме советских офицеров группа из девяти человек вооруженная пулеметами по дороге Бодаки — Снегуровка сделали нападение на истребительный Вишневецкий отряд, чисельность которого была восемнадцять солдат. В результате боя было убито два бойца отряда и один бандит. Еще одного раненого бандита взяли в плен. Через пол часа появилась группа всадников на лошадях и начала обстреливать бойцов. Истребительный отряд без потер отошёл в село Бодаки вместе с пленным бандитом которого потом доставили у Вишневец.

1 мая 1945 года по населенным пунктам района были развешены антисоветские лозунги.

2 мая 1945 года в ночь бандогруппа в количестве шести человек, вооружены автоматами, произвели нападение на истребительный местный отряд в селе Снегуровка и убили двух бойцов.

3 мая 1945 года в ночь бандогруппа в количестве двенадцати человек вооруженные автоматами произвели нападение на истребительный отряд в селе Зарудье. Бойцов обезоружили и отправили домой. Погибших нет.

Агитационно-масовая работа среди населения проводилась силами офицерского состава райвоенкомата во время проверок учета военнообязанных в сельских пунктах района путем проведения бесед с каждым отдельно во время поддворного обхода, так как другие методы в этом районе опасны для советских пропагандистов. Политическая работа среди личного состава бойцов и офицерского состава проводилась согласно плана политмассовой работы. Сделан один доклад посвященный Первому Маю, две лекции о активной деятельности Коммунистической партии, изучали биографию Владимира Ильича Ленина. Каждый день проводилось совбеседование о значении роли Иосифа Илларионовича Сталина на Западной Украине. Материально битовые условия личного состава бойцов и офицерского состава отличное. Своевременно поставляются продовольственные пайки и денежное пособие. От офицеров поступают справедливые жалобы на то, что все офицерам положены сапоги. А строк ношения уже истек три месяца, истек давно строк ношения носков. Начальник Общей части старший лейтенант Остапов всем отвечает что обуви и носков нет. Политико-моральное состояние личного состава здоровое, никаких недоразумений не имеется, нездоровые разговоры и высказывания не ведутся, аморальных преступников, нарушений воинской дисциплины за истекший период не было, личный состав регулярно занимался учебой и повседневной своей непосредственной работой и повешением политического сознания.

Вишневецкий райвоенкомат. ЛЕЙТЕНАНТ (Дмитреев)
(отпечатано: два экземляра, один по адресу, другой в дело)

Військові, сильно побитого Івана доставили у місцеву катівню при монастирі, і почали там проводити допити. По дорозі до Вишневця його везли на возі зв’язаного і постійно охоронці над ним насміхалися. Він боляче відчував зраду. Адже йшов на зустріч, яка не відбулася. Мав побачитись з районованим “Барвінок” Казміруком Михайлом на хаті коло лісу, а його затримали за триста метрів до місця зустрічі. Отже хату не перевіряли. Тоді “Барвінка” не заарештували і виходить не знали з ким Іван мав зустрічається. Хто тоді здав? Івана доставили в підвал і провели довгим коридором. Страшний широкий підвап і темний. Бачив двері, які вели в камери. Але його вели дальше і привели в приміщення що мало було похоже на кабінет, Там перебували два енкаведисти, один з них добре випивший, інший тримав папку документів. Побачивши Івана, вони відпустили охорону і закрили двері. Стояв стіл, два крісла. Полоненному дали чистий листок і ручку щоб написав все про сотню “Сокола”. Підійшовши до столу, сів. Взяв ручку і почав писати. Вони зраділи, почали курити відійшовши до дверей. “ Я, Барна Іван, українець і не є зрадником. СЛАВА УКРАЇНІ!” Взявиши лист у руки, аін віддав і відразу почув крик. Удар в лице, падіння на бетон та піджався клубочком. Його били і відливали. Потім поволокли в камеру де було шість арештантів. А в камері тільки цемент і камінь, до того ж вічно мокрий. У нього не будо теплої одежі. Не було жодного ліжка і стільця. Об одинадцятій годині вечера наглядач відчинив двері й дозволяв узяти з коридора щит, це були дві збиті дошки, які можна положити на підлогу й спати на них. Ранком, о п’ятій годині, «падйом», побудка, вставання, і цей щит я мусив винести на коридор. Але й цього спання майже не було. Слідчі залюбки викликували на допити серед ночі. Так він там пробув десять днів. Важко було вдень спати на бетонній підлозі. Не було й це дозволено. Івана викликали вдень на допити. Охороняли різні. Більшість, це були стрибки. Там сиділи в камері Вишневецькі хлопцями Баран Петро та Качан Іллья. Качан майже був без свідомості. Енкаведисти сильно його катували. Хотіли взнати де переховуються його товариші. 2 травня 1945 року у другій годині дня Івана вели на допит через до приміщення РВ НКВД. По дорозі він захотів в туалет. По розповідях тих, хто тоді перебував в камерах, то Барву відпустив охоронець з села Лозів. Будьто Іван ударив його, “стрибок” впав і побіг до муру, переліз через мур, з висоти десяти метрів опустився по зарослях на землю та побіг до старовишневецьго ставу. Там кинувся у воду і поплив. Але з Загороддя в цей час поверталилась група енкаведистів, які відкрили вогонь та вбили Івана. Так загинув з Діброви борець за незалежність України. Місце поховання невідоме. Адже енкаведисти скидали трупи наших патріотів в ями, криниці та зарівнювали землею місце поховання.щоб повністю заховати злочинні дії проти народу України то в кінці пятидесятих підірвали костел. А своїх , тобто наших поневолювачів почесно ховали на видних місцях. Для цього була відведена земля для кладовища енкаведистів у центрі містечка Вишнівець для того, щоб показати як місцеві люди та влада будуть поважати своїх героїв і поневолювачів.

ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

\

Comments are closed.