Як сто років тому тернополяни прокинулись в іншій державі, так сучасники пробудяться вранці в іншому Тернополі, — Олег Вітвіцький про особливу ніч

Особлива ніч з 31 жовтня на 1 листопада.
І мова зовсім не про сатанинський хеловін…
Мова про ніч Листопадового зриву, який рівно 100 літ тому прокотився по усій Східній Галичині, спричинившись до утворення незалежної держави – Західно- Української Народної Республіки.
В цей час маємо пом’янути творців цього безпрецедентного чину: сотників Дмитра Вітовського, Любомира Огоновського, команданта Григорія Коссака, четаря Дмитра Каламая, стрільця Степана Паньківського (який підняв синьо-жовтий прапор над Львівською ратушою).
Згадаймо і організаторів листопадового повстання у Тернополі: вчителів української гімназії Андрія Музичку і Семена Сидоряка, команданта Никифора Гірняка, голову повітової УНРади, вчителя і поета Петра Карманського. Не забудьмо і про актора тернопільського театру Севастіяна Зубрицького-Віняву, бо саме він встановив національне знамено над ратушею у Тернополі. Листопадовий Зрив, в одну мить, захопив усю Галичину: мою рідну Теребовлю і славний Бучач, Бережани і Копичинці, Підгайці і Хоростків, усі містечка та села. В кожному з них були свої Герої. Знані і невідомі.
Пом’янімо… і продовжуймо боротьбу! За українські ідеали, за справедливість і Правду!
Тернопільська влада, на жаль, на 100-ліття Листопадового Чину підготувала нам направду хеловінський подарунок – космічне здорожчання проїзду у громадському транспорті…
Як сто років тому тернополяни прокинулись в іншій державі, так сучасники пробудяться вранці в іншому Тернополі…
Я, звичайно, продовжуватиму ходити на роботу пішки, але ще я завтра просто поїду з міста, з нашої другої столиці ЗУНР. Поїду відвідати могили і своїх предків, і вояків Української Галицької Армії, яких так багато у нашому краї.
Я точно не братиму участі у бравурному поході на Микулинецьке кладовище, бо не хочу йти в одній лаві з лицемірами, злодіями і здирниками! Я взагалі пропоную від 1 листопада бойкотувати та ігнорувати їх усіх, на чолі із “сонцесяним” мером.
100 років тому у Тернополі встановилась справжня українська влада, від завтра у файному місті влада перестає існувати як така…
Сумний ювілей вдався, хеловінський…
Але, друзі, Правда таки переможе! Гідність переможе! Вище прапор і міцніше ряди.
Ми маємо право, нарешті, прокинутись у щасливому місті, в оновленій та звільненій країні!
Зі Святом, Воїни Світла!
P.S. На світлині, за моєю спиною – приміщення, у якому перебувала Рада Державних Секретарів (уряд ЗУНР) у Тернополі (зараз – ЗОШ #4)

Oleg Vitvitskyy

загрузка...

Comments are closed.