Як у Тернополі працює унікальний садочок для “сонячних” дітей

У цьому садочку наразі лише сім вихованців. Тут затишно, світло, радісно, по-справжньому домашня атмосфера, тут не сварять і не ставлять у куток, натомість малюють, співають, танцюють, граються і звичайно ж вчаться. Ось уже другий рік у Тернополі при Громадській організації «Центр сприяння дітям із синдромом Дауна «Бебіко» працює садочок.

«Наш заклад розпочав роботу 1 березня 2017 року, – розповідає Оля Гордієнко, голова ГО «Бебіко». – Це була моя велика мрія з початку роботи організації. Але тоді на початку 2000-х всі мене категорично відмовляли, ніхто не давав можливості реалізувати задум. Відтак програми шукала в Києві, там же проходила навчання, і дуже рада, що зрештою мрія збулася».

Хлопчики й дівчатка залюбки виконують те, чого їх навчають. Програма закладу різниться від тих, які використовують у звичайних садках. Насамперед тут звертають увагу на навички самообслуговування, адже «сонячні» дітки не завжди можуть швидко пристосуватися до нових умов, а часу у вихователів держзакладів, коли у групах по 30 діток, просто не вистачає фізично. Крім того, легше відбувається й процес відлучення від батьків, бо тут навчається усього 5-7 діток, відтак кожному знайдеться добре слово, посмішка, обійми, аби малюки не сумували за рідними.

«Здавалося б, мами й тати мали б радіти, що їхні дітки у надійних руках і тепер є більше вільного часу, але коли ми тільки відкрили садок, то батьки стояли під під’їздом і плакали, – пригадує Оля Гордієнко. – Сварилася навіть з ними, пояснювала, що діти відчувають ваші переживання, тому теж можуть нервувати, капризувати й плакати».

У садочку працюють за різноманітними програмами. Це й оксфордські «Дивись і вчись», і методики Домана та Монтесоррі, пропонують багато занять на розвиток сенсорної моторики, що теж не характерно для державних закладів. Тому, коли вихованці згодом ідуть у звичайний садок чи школу, то їм легше адаптуватися.

«Завдяки державній підтримці та спонсорській допомозі небайдужих людей садочок забезпечений фінансово, повністю обладнаний, тому дітки із Синдромом Дауна тут навчаються та харчуються безкоштовно, – продовжує Оля. – Вони під наглядом із 9 ранку і до 17 по обіді. Разом із вихователями гуляють на свіжому повітрі, граються на дитячому майданчику. Є й сонна година. Дозволяємо нашим вихованцям довше поспати, аби після хорошого відпочинку їм легше працювалось».

Садочок можуть відвідувати й звичайні діти, але для них навчання уже буде платним.

Коли у 2004 році Оля Гордієнко тільки започатковувала організацію, то дуже хотіла, аби «сонячні» дітки навчалися у звичайних садочках та школах, як це практикують в усьому світі. Але на жаль, у нас не готова ані система освіти, ані вихователі та вчителі. «У садочках і школах величезна кількість дітей у групах і класах, тому навіть звичайним діткам важко психологічно призвичаїтись, а що казати про нетипових, якщо їм потрібно більше часу на адаптацію, – підкреслює Оля. – Тому треба виходити з того, де буде добре дитині. Завжди наголошую на тому, що наша організація спрямована на дітей, ми піклуємося про дітей, аби середовище було сприятливим для них, а не для мами, тата, вихователя чи вчителя».

Часто виникають ситуації, коли нетипові діти ідуть у звичайні навчальні заклади, і не справляються. А це тому, пояснює Оля, що треба готуватися, треба ретельно добирати зошити, ручки, лінійки різної форми, робити підказки. І коли батьки до цього розумно підходять, а вчителі та вихователі дозволяють це реалізувати, а не підганяти всіх під один шаблон, тоді буде успішна дитина. Треба пам’ятати, що будь-яка стресова ситуація може викликати у дитини замкнутість і потім буде дуже важко віднайти контакт і налагодити діалог. Важливо й те, щоб батьки не виявляли гіперопіки, адже це теж шкодить дітям, бо інакше будь-яка дрібниця може викликати тільки негативні емоції. Дайте можливість своїм чадам зїхати з гірки лицем уперед, а не ногами, а чи дозвольте їм на неї видряпатись не по драбинці.

Сьогодні багато говорять про інклюзію, про навчання нетипових діток у звичайних дошкільних та навчальних закладах, але як це відбуватиметься на практиці покаже час. Проте керівникам і садочків, і шкіл варто знати, що відтепер заклад може отримати додаткове фінансування, якщо у ньому навчатимуться нетипові вихованці. Та чи стане це хорошим стимулом і чи насправді наше суспільство поступово позбудеться багатьох стереотипів, які заважають нам прийняти інакшість?

 

КОРОТКО: щороку в Україні народжується близько 450 дітей із синдромом Дауна. Для них характерна особлива зовнішність – пласке обличчя, косий розріз і підняті куточки очей. І ще одна зайва 21 хромосома. Таких дітей часто називають «сонячними», адже вони багато посміхаються.

Джерело