Як жертвами інформаційної війни стають діти або Чи візьме Росія відповідальність за брехню?
У Ростовській області та ще кількох прикордонних з Україною областях вводиться режим надзвичайної ситуації. Причина — небачений наплив біженців зі сходу України, які шукають у Росії притулку. Принаймні, таку картину намалювали російські ЗМІ з посиланням на слова уповноваженого з прав дітей при президентові Російської Федерації Павла Астахова. Насправді ж, за даними української Держприкордонслужби, жодного ажіотажу на кордоні не спостерігається. «У вівторок кордон iз Росією на виїзд з України перетнуло 11417 громадянина України. Для прикладу, 2 червня ця цифра сягала 11151 громадянина України, а напередодні вихідних — 30 травня — 15380 українців. Майже така ж сама кількість громадян України щодня перетинає українсько-російський кордон на в’їзд в Україну», — повідомила прес-служба ДПС, додавши, що за останній час жоден громадянин України не висловив на кордоні бажання отримати статус біженця в Росії.
Насправді ж українці масово покидають зону бойових дій, але прихисток шукають переважно в сусідніх містах чи областях: у Святогорську, Харківській, Дніпропетровській областях, частково — в Криму. В адміністрації Президента України заявили, що в різних регіонах для вимушених переселенців приготовано 40 тисяч місць. Ті ж, що залишаються, переховуються у підвалах. До інших проблем додалася і нестача води — під час бойових дій було пошкоджено магістральний водогін, і без води лишилися Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка та інші населені пункти.
Правда, вирватися з кожним днем стає все важче — бойовики завертають людей додому. Російський журналіст Андрій Краснощоков на Твіттері передає слова таксиста зі Слов’янська: «Я все чужі сім’ї вожу, а до своєї можу не повернутися». Не легше вибратися і залізницею — сайт Укрзалізниці повідомив, що самопроголошене керівництво ДНР відмовилося приймати потяг, яким мали вивезти до Одеси 500 дітей-сиріт. А тим часом інтернетом шириться фото зі Слов’янська, на якому бойовики перебігають вулицю, прикриваючись дітьми.
Заручником війни став і 8-місячний Женя Езекян, який перебуває у Слов’янській лікарні, підключений до апарату штучного дихання. У хлопчика — спинальна аміотрофія, кілька днів активісти намагалися вивезти дитину в безпечне місце. «Реанімобілів підготували два — в Донецьку і в Харкові. З кожним — бригада лікарів, готових їхати по дитину. Незважаючи на війну. В Харкові підготували палату й обладнання, медикаменти. Силовики сформували загін супроводу», — розповіла на «Фейсбуці» активістка Наталя Статівко. «Лишилося тільки отримати згоду від сепаратистів — хоч якусь тінь гарантії, що машину з дитиною не обстріляють. Ні! Російські журналісти, які працюють у Слов’янську, передали ультиматум: або наша сторона пропускає машину з Женею до кордону і його везуть до Москви, або машина не виїде. Ми здалися», — повідомила Наталя.
Зрештою, мама дитини прийняла рішення везти хлопчика до Ростова, де у них є родичі. О пів на другу вчора хлопчик покинув лікарню. Але й тут виникли проблеми. «Апарат штучної вентиляції легень не вліз у машину, яку нам надали. Лікар, що супроводжує, качає кисень вручну!!! Чекаємо до Краматорська — там, начебто, обіцяли нормальний реанімобіль. Як зрозуміти таку маму??? Їй же пропонували спеціальний транспорт — у нас же був!» — зауважує Наталя.
Рішення мами багато в чому зумовлене інформаційною війною, яку продовжують російські ЗМІ, коментуючи ситуацію в Україні. Причому, якщо не вистачає реальних кадрів, беруть інші. Так, інформація про бомбардування Слов’янська була проілюстрована фото канадського містечка Лас-Мегантік, де в 2013 році сталася аварія залізничного потяга з паливом. До розповіді про бомбардування Донецького аеропорту додавалася фотографія 8-річного хлопчика, пораненого при обстрілі сирійського міста Алепо у квітні 2013 року. А страченого в Саудівській Аравії педофіла, якому відрубали голову, видають за постраждалого донецького підлітка. І відповідальність за брехню ніхто на себе брати не збирається.
Коментарі вимкнені.