Заради чого тернопільські чиновники хочуть знищити Дністер та збудувати ГЕС

На Дністрі планують збудувати каскад із шести гідроелектростанцій. Проект з розмахом — витратити на нього мають 16 мільярдів гривень: 166 мільйонів доларів з державних коштів і 400 мільйонів євро, залучених у міжнародних спільнот. Ще говорять про 1,1 мільярда євро (=32 млрд. грн) кредиту, який уже наче погодився видати Європейський банк реконструкції та розвитку. Запланована сумарна потужність цих шести ГЕС — 390 МВт.

Суто адміністративно проект зачепить три області: Івано-Франківську, Тернопільську та Чернівецьку (тернопільсько-франківський відтинок — 5 ГЕС, тернопільсько-чернівецький — одна). До голів тамтешніх держадміністрацій ще наприкінці минулого року звернулися з тим, щоб місцеві громади дали дозвіл на початок будівництва. Чиновники пішли з тим в обласні ради, й Івано-Франківські депутати одразу сказали своє «ні». На Буковині новину сприйняли більш-менш спокійно — громада, вочевидь, змирилася, що їхній Дністер не так річка, як джерело енергії. Натомість на Тернопіллі з цього питання не на жарт ламають списи, вагаючись між евентуальними (читай примарними) економічними вигодами та реальною шкодою, яка буде завдана довкіллю.

 

Село Литячі. Вид на острови, відомі між туристами як “Інь і Янь”, зі скелі над “ґротом пустельника”

Зауважимо, що спорудження ГЕС передбачає перегородження річки і створення водосховищ, а отже, затоплення певних (зовсім не малих) територій. А йдеться про заповідні території національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частину Галицького національного природного парку. Це і неповторні природні ландшафти, і найродючіші наші землі — так зване Галицьке Поділля. «Z» намагався зрозуміти, заради чого усе це збираються знищити, і адекватної таким жахливим втратам економічної чи політичної віддачі не розгледів. Ті 830 млн кВт·год на рік, що їх сподіваються продукувати на каскаді гідроелектростанцій (це, до речі, свідчить, що проектанти ГЕСів прогнозують, що станції працюватимуть лише на 24% потужності), — це крапля в морі тієї електроенергії, яку виробляє Україна, а плановані 0,39 ГВт — дрібка порівняно з наявними, але не використовуваними електрогенеруючими потужностями. Зрештою, оцей каскад ГЕС мав би збільшити виробництво електроенергії лиш на мізерні 0,5%. І ще раз зрештою: лише за два роки приріст електроенергії у секторі альтернативної електронергетики, який забезпечили вітрові та сонячні станції, склав понад мільярд кВт·год — на 20% більше від спроможності оцих пропонованих каскадних.

 

 

На Тернопіллі, яке ідея спорудження каскаду ГЕС зачіпає найбільше, сполошилася громадськість. Тут організовується масовий рух спротиву ініціативі, до якого залучають фахівців — природоохоронців та енергетиків,— які б могли експертно засвідчити згубність проекту. Люди, однак, побоюються, що плани будівництва ГЕСів мають потужних лобістів у Києві. І що під гаслами «за енергетичну незалежність країни» та «інвестиції на місця» інтереси місцевих громад просто переступлять. Тому «Z» перед тим, як вдатися у подробиці плану й вислухати арґументи сторін, які публічно беруть участь в обговоренні, поцікавився тим, хто проект «просуває».

 

Звідки ростуть ноги

 

Спершу про те, у чиї буйні голови прийшла ідея перетворити Дністер на мережу водосховищ, адже саме в таку дійсність обернеться будівництво шести електростанцій на річці. Отже, реалізовувати проект планує Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго». Підприємство це — стовідсоткова державна власність. А всяка державна власність у нашій країні — це гарна нагода порулювати нею. З користю не лише для держави. Що ж до менеджменту, то головою правління та генеральним директором у ПАТ «Укргідроенерго» вже п’ять років працює Ігор Сирота. Коли його призначали за часів Януковича — вважалося, що це людина Юрія Бойка. Однак часи минули, вплив Бойка знищився до нуля, а Сирота однаково лишився при посаді. На експертному ринку впевнені, що це сталося завдяки тому, що тепер він опинився під омофором тіньового керівника Адміністрації Президента Ігоря Кононенка. І, судячи з того, як натхненно про переваги проекту говорять представники обласних держадміністрацій, наміри підприємства справді підтримують в АП.

Натомість у Кабінет Міністрів, на якому в цьому проекті теж чимало залежить, одностайності, ймовірно, не буде. Не висловилося щодо планів «Укргідроенерго» ще Міністерство енергетики, очолюване паном Демчишиним, якого вважають людиною Григоришина і якого терпіти не можуть в Адміністрації Президента. А от Міністерство екології вже було виступило різко проти, надіславши в обласні адміністрації листа із закликом «вжити заходів щодо недопущення порушення природоохоронного законодавства і знищення територій та об’єктів природно-заповідного фонду внаслідок будівництва каскаду ГЕС на Дністрі».

Але тут треба врахувати, що ця реакція міністерства була датована ще тим числом, коли відомство очолював Сергій Курикін — людина, що її, як і попереднього міністра Шевченка, пов’язували з реґіоналом Онищенком. Тепер в Мінекології на правах в. о. керує ще одна колишня заступниця Ігоря Шевченка — Ганна Вронська. Її теж можна було б вважати підконтрольною панові Онищенку, однак кажуть, що ця пані змінила політичну орієнтацію й дивиться тепер на Сергія Тригубенка, який, нагадаємо, теж є частиною Блоку Петра Порошенка. Отже, щодо проекту будівництва каскаду ГЕС на Дністрі Міністерство екології може різко змінити гнів на милість.

Зрештою, на всі оті хитросплетіння українського політичного процесу можна дивитися примруженим оком. Люди, які знаються на таких «тонкощах», збігаються на думці, що у постмайданній владі чіткості розподілу впливів між фінансово-олігархічними групами нема, і більшість питань часто вирішується набагато простіше, тобто примітивніше: хто кому більше дасть.

Як справа просувається

Публічна діяльність ПАТ «Укргідроенерго» в напрямку реалізації проекту спорудження каскаду ГЕС на Дністрі наразі полягала в тому, що у листопаді 2015 року підприємство запросило делеґацію з керівництва трьох обласних держадміністрацій на Дністровську ГАЕС, яка перебуває на стадії добудови. Фахівець із зв’язків з громадськістю філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Інна Гончар потім повідомила: «Члени делеґації були відверто вражені од величі простору хоч уже й ледь засніжених, але таких привабливих краєвидів, а далі — від розмірів рукотворного штучного моря, про історію будівництва та функціонування якого так промовисто говорили численні цифри: під час зведення верхньої водойми було підсипано майже 15 млн кубометрів ґрунту; дамба має довжину 7,5 км, висоту 20–25 м»…

 

Листопадова екскурсія чиновників на Дністровську ГАЕС

Власне, під час тих гостин керівництво ПАТ «Укргідроенерго» попередньо презентувало представникам областей проект нового будівництва — каскад із шести ГЕС у верхній частині Дністра. На користь ідеї теж «промовисто говорили численні цифри».

З візитом у відповідь керівництво «Укргідроенерго» побувало в держадміністраціях трьох областей (Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької) вже в грудні. Мова мовилася про дозволи, які місцеві громади мають дати для початку роботи над амбітним проектом. Державні службовці до енергетиків прислухалися й презентували проект у своїх обласних радах.

В ОДА та «Укргідроенерго» на захист ідеї будівництва оприлюднюють такі переваги появи ГЕСів на Дністрі:

– розвиток малої і середньої енергетики передбачений Енергетичною стратегією України на період до 2030 року;

– реалізація проекту дозволить комплексне використання водосховищ для енергетики;

– ГЕС допоможуть боротися з паводками і поліпшуватимуть умови водопостачання та електропостачання;

– будівництво покращить умови рекреації в прилеглих населених пунктах;

– вдасться створити нові робочі місця, збудувати нові дороги, мости;

– сприяння розвиткові водних видів спорту (sic!);

– підвищення цінності прилеглих до водосховища земель;

– в реґіон надійдуть інвестиції тощо.

На Івано-Франківську обласну раду ці арґументи враження не зробили. Депутати наклали мораторій на будівництво ГЕС не лише на Дністрі, а й на усіх інших річках, які протікають ввіреною їм територією. Офіційне звернення з закликом вчинити так само надіслали своїм тернопільським та чернівецьким колеґам.

«Ми маємо дивитися в майбутнє, де розвивається сонячна і вітрова енергетика, де природа і безпечне довкілля є однозначним пріоритетом. В майбутнє, де “Дністровський каньйон” і річка Дністер заслужено стає туристичною перлиною і дискусії про будівництво на ній ГЕС навіть не виникають», — прокоментувала рішення заступниця голови Івано-Франківської облради Ольга Галабала.

До речі, деякі плановані гідроелектростанції мають бути дериваційними, тобто цілі кілометри річки закриють у «трубу». Втім, решта ГЕС лякають не менше. Орієнтовні пункти прив’язки ГЕС: біля села Вістря Монастириського району (площа водосховища 357 га), біля села Литячі Заліщицького району (площа водосховища 397 га), біля села Печорна того ж таки району (площа водосховища 261 га), біля села Брідок Заставнівського району Чернівецької області (площа водосховища 487 га), біля села Устя Борщівського району (площа водосховища 357 га). Всі названі населені пункти у процесі будівництва підлягають затопленню — людей треба переселяти. Чи з ентузіазмом сприймають таку перспективу місцеві мешканці — питання риторичне.

 

 

Але депутати Тернопільської обласної ради не пішли шляхом Івано-Франківська і «рубати з плеча» не стали. Там створили комісію з вивчення питання й пообіцяли ухвалювати остаточні рішення лише після її висновків. Комісія ця вже навіть одного разу засідала. Результат — звернення до Інституту екології Карпат, Інституту гідробіології, Інституту археології з проханням дати попередні висновки щодо наслідків будівництва каскаду гідроелектростанцій на Дністрі.

Ризики вивчає також громадська рада з екології, яку очолює доктор медичних наук, професор Степан Вадзюк.

А ще в обласній раді Тернопілля постановили ініціювати публічні слухання в громадах, до території яких входять землі водного фонду Дністра.

Червоногородський водоспад — на притоці Джурин (за 4 км від Дністра)

На Буковині вся ця справа наразі практично нікого за живе ще не зачепила. Може, через те, що тутешній Дністер вже має на собі дві електростанції (Дністровська ГЕС збудована ще у 1980-х роках, а Дністровська ГАЕС (гідроакумулююча) тепер, власне, добудовується — обидві електростанції належать до ПАТ «Укргідроенерго»), а може, через небажання конфліктувати з владою — нинішній перший заступник голови Чернівецької ОДА Володимир Куліш перед свїм призначення на цю посаду був директором з будівництва Дністровської ГАЕС, тобто одним із менеджерів ПАТ «Укргідроенерго». Та хоч би які були причини, а кволий голос проти нового будівництва на Дністрі зі всіх буковинців подали лише кілька науковців, які переживають за унікальну популяцію стерляді — риби з родини осетрових, яка може зникнути через зведення ГЕСів.

На верхньому Дністрі ще водиться така рідкісна й цінна риба

Думки експертів

Щоб спрогнозувати, якими можуть бути висновки комісії, що вивчає проблеми, пов’язані з будівництвом каскаду ГЕС на Тернопіллі, «Z» мав розмови з кількома місцевими фахівцями. Ось короткі висновки з почутого.

1. «Потужність ГЕС прогнозують на рівні 390 мегават, — каже доцент кафедри енергетичного менеджменту ТНТУ Мирослав Зінь. — Якщо порівнювати з атомними електростанціями, то майже таку ж потужність має найменший блок Рівненської АЕС, там 400 мегават. Але різниця в тому, що АЕС працює цілодобово і стабільно. Тоді як за відсутності води чи недостатньої її кількості (особливо в період посухи) ГЕС може виробляти енергії в 10 разів менше. Тож 390 мегават ніколи не буде, хіба що в години пік (зранку і ввечері). І хіба що у випадку повені, тоді така потужність можлива цілодобово».

 

2. «Еквівалентну потужність електрогенерації можна отримати з мінімальною шкодою для довкілля, впроваджуючи малу гідроенергетику, — додає Мирослав Зінь. — Звести малі ГЕС можна на менших річках, які впадають в Дністер чи інші ріки. В нас колись було 700 водяних млинів, на їх місці можна спорудити станції, що вийде дешевше. Економічна вигода від таких споруд не менша, зате мінімальний неґативний вплив на екологію».

3. «В Тернопільській області є 19 місць під міні-ГЕС, — каже директор навчально-наукового інституту інформаційних систем Григорій Химич. — Як мінімум 7 можна уже будувати. До того ж обладнання можна не закуповувати за кордоном. Для цього є вітчизняне».

«Тернопілля використовує в рік 1,3 мільярда кВт·год, — пояснює Григорій Химич. — Генеруючих можливостей у нас немає. Навіть при зведенні ГЕС частка власної електроенергії буде незначною. До того ж прогнозована потужність електростанцій не означає реальну, вона буде значно меншою. Натомість ми маємо інші альтернативні джерела, які менше шкодитимуть довкіллю. Так, уже є пропозиція із впровадження вітрових станцій у Бережанському, Козівському, Підгаєцькому районах. Є тверді побутові відходи, з яких можна видобувати енергію, є можливість отримувати енергію сонячну, виготовляти брикети, оскільки в області є попит на твердопаливні котли. Можна розвинути ці напрямки і теж створити чимало нових робочих місць».

 

4. «61 відсоток нашої області розорано, — зауважує доктор географічних наук, професор ТНПУ ім. В.Гнатюка Любомир Царик. — Ми говоримо про програми туристичні, рекреаційні, але ж ніхто не поїде дивитися на орні землі. На Тернопіллі залишається 4 невеличких мікрорайони, важливі для туризму: Кременецькі гори, Товтрів кряж, Бережанське горбогір’я і Дністровська долина, або ж Дністровський каньйон. Останній входить у десятку найцінніших пам’яток України. Ця долина насичена відповідною рослинністю і тваринним світом. Тут умови ближчі до субтропічного клімату, температура в погожий день у на 6 градусів вища, ніж назовні, за межами долини. У долині налічується понад 1 000 видів вищих судинних рослин, понад 200 так званих реліктових, тобто нехарактерних для нашої території рослин. І ми повинні сказати, що ландшафти теж унікальні. Якщо порушити систему, це все зникне».

5. «Коли ми будуємо величезне водосховище, то ця екосистема розвивається, дозріває, вимирає і на її місці народжується щось нове, — каже професор Тернопільського педуніверситету Василь Грубінко. — Коли ми маємо водосховище об’ємом від 40 до 100 кубічних кілометрів, то воно формується від 25 до 50 років. І протягом цього часу воно буде гнити, спостерігатимемо цвітіння води. Окрім того, є контраст між стоком і скидом води. Якщо швидкість стоку становить 0,3–0,5 метра на секунду, а скиду — до 16 метрів на секунду, то яка екосистема річки таке витримає? До того ж якість води буде ніяка, у водосховищі триватиме накопичення шкідливих речовин — важких металів, нафтопродуктів, продуктів цвітіння. До прикладу, у Київському водосховищі кілька років тому загинула вся риба, там постійно “цвіте” вода. Схоже чекає потенційне водосховище на Дністрі. Будь-які великі водосховища — це деґрадації і втрати. Вода в них не може мати навіть поливного чи побутово-господарського значення, не кажучи про питну властивість».

6. «Чимало райцентрів не мають очисних споруд, — наголошує Любомир Царик. — Тож забруднена вода іде в Дністер. Якщо він швидкоплинний, то відбувається аерація цих вод. А уявіть, що вони потрапляють у водосховище? А це свого роду сміттєзвалище, тільки у воді. Там акумулюються всі ці забруднюючі речовини».

7. «У Дністрі рівень води, починаючи з 2011 року, зменшився на 7 метрів, — каже Василь Грубінко. — Я боюся того, що в умовах зневоднення Дністра нам доведеться будувати, можливо, не шість, а два чи один об’єкт. Так, треба реґулювати річку і водостік. Хоча реґульована річка — це в десятки і сотні разів здеґрадована екосистема. Можливо, об’єктивна реальність змусить нас ці речі робити. Але чи треба спішити зводити шість станцій, які нам рекомендують? Чи треба ще зачекати і прорахувати, в яких місцях будувати?»

Від офіційної екології

Як вже було зазначено, є шанс, що Міністерство екології та природних ресурсів може змінити своє різко неґативне ставлення до будівництва низки ГЕС на Дністрі й дати проектові «зелене світло». Щоби чиновникам зробити таке було принаймні важче, зафіксуємо їхню позицію, публікуючи цитати з листа, якого було розіслано в обласні адміністрації.

«…у разі здійснення зазначеного будівництва буде знищено всі прируслові та руслові природні комплекси національного природного парку “Дністровський каньйон”, частину природних комплексів національного природного парку “Хотинський” та частину Галицького національного природного парку, низка об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій.

Практично ріка Дністер перетвориться на каскад водосховищ, а тому втратить свою туристичну привабливість, яка значно зросла останнім часом...»

«Дністер також втратить своє значення як меридіальний природний коридор загальнодержавного значення, який є одним з основних комунікаційних елементів національної екологічної мережі та унікальним оселищем для багатьох видів риб, занесених до Червоної книги України…»

Думка міжнародного співтовариства теж на користь збереження «позаенергетичного» статусу річок.

«…Україна та Молдова уклали договір про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну Дністра, що передбачає координацію спільних дій, спрямованих на розв’язання нагальних транскордонних екологічних проблем. Наміри збудувати каскад ГЕС в українській частині Дністра вже викликали значний суспільний резонанс у Молдові...»

Мінприроди також просить керівників облдержадміністрацій «…вжити заходів щодо недопущення порушення природоохоронного законодавства і знищення територій та об’єктів природно-заповідного фонду внаслідок будівництва каскаду ГЕС на Дністрі та збереження його природних багатств для прийдешніх поколінь».

*За офіційними роз’ясненнями щодо намірів будівництва каскаду ГЕС на Дністрі та пов’язаними з цим ризиками «Z» звернувся безпосередньо до керівництва ПАТ «Укргідроенерго» ще минулого тижня. Відповіді, однак, редакція наразі не отримала. Та сподівання є. Якщо вони (ці сподівання) справдяться — оприлюднимо актуальну позицію підприємства якнайшвидше.

Збруч