Здавалося б, для жителів Романівки Тернопільського району кращих умов для збуту молока і не придумаєш

Пригадується, на початку 2000-х, на одній із нарад, де обговорювали проблеми тваринницької галузі, тодішній заступник голови облдержадміністрації Петро Вовчук спересердя зазначив: корів в області залишилося менше, ніж було під час німецької окупації. І мав рацію. Статистика свідчить про катастрофічне зменшення поголів’я: якщо у 1990 році на Тернопільщині нараховували 930 700 тис. голів ВРХ, то вже у 2000-му – 387 500 тис. , а 2016 року зафіксовано 151 800 тис. голів худоби. І те, що залишилося, переважно у селянських хлівах. За даними Асоціації виробників молока, нині 20 відсотків продукції в Україні виробляють агропідприємства, решту – підсобні господарства. Так, Державна служба статистики нещодавно повідомила: у січні–вересні цього року молококомбінати закупили 900 тис. тонн молока другого сорту, із них у населення – 754 322 тис. тонни. Це третина від загальної кількості молока, яке надійшло на переробку. Та головне – об’єм молока порівняно з аналогічним періодом зменшився, закупівля у сільгосппідприємств знизилася на 21 %, у населення – на 13,9 %. І такі негативні тенденції продовжуються…

На пасовиськах – поодинокі корови
Ще років десять тому, неподалік моєї дачної ділянки, у Романівці Тернопільського району, на пасовиську випасали 236 корів, нині ж за словами сільської голови Галини Петріченко, їх у селянських господарствах залишилося 32. Раніше імпровізований ринок на залізничній зупинці неподалік села, після прибуття ранкової електрички, мало чим відрізнявся від міського, тепер же у 2–3 продавців моментально розкуповують продукти ті з дачників, хто випередив інших пасажирів. Здавалося б, для жителів Романівки кращих умов для збуту молока і не придумаєш. Довкола села сотні дачних господарств, отож нема потреби везти продукцію до міста. Та кількість поголів’я ВРХ невпинно зменшується і на це є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини.
Передусім – низька ціна на молоко. Пляшка мінеральної води коштує майже стільки, що й літр молока. Все важче утримувати корів через збільшення вартості електроенергії, зерна, інших кормів. Та й основна частина власників худоби – пенсіонери, а догляд за коровою – це щоденна важка праця.
Поголів’я худоби і надалі зменшуватиметься, поки люди не почнуть об’єднуватися у кооперативи і купувати на кілька сіл холодильник для молока. Але це вже справа молодих господарів, пенсіонери йти до спілки з іншими власниками корів не надто поспішають. Ті, що об’єднаються, можуть обрати менеджера, який би контролював прийом молока та займався його збутом. Тоді у малих виробників молоко скуповуватимуть не за безцінь, а за гідну ціну. Інакше, з такими темпами зменшення поголів’я худоби, через кілька років нам доведеться забути смак домашнього коров’ячого молока.

До молочного тваринництва як до бізнесу
Багатьом іноземним експертам незрозуміла ситуація у молочній галузі України, коли агропідприємства виробляють лише 20 % продукції. Адже серед конкурентних переваг у нас є такі чинники як наявність землі, низька орендна плата за неї, відсутність обмежень на виробництво молока, порівняно з іншими країнами лояльне оподаткування, забезпеченість кормами. І держава надає підтримку, якою гріх не скористатися. Керівник сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Владагро», що у селі Грицівці Збаразького району, Володимир Виклюк каже, що зараз працює над тим, аби молочна продукція від початку і до завершення переробки була власною. У такий спосіб завоювати авторитет у покупців і, звичайно, заробити кошти. Є у нього хороші законодавчі ініціативи, наприклад, членам кооперативу зараховувати стаж роботи у ньому до пенсії. Люди залишатимуться в селі, матимуть соціальні гарантії і стабільну роботу.
– Є у мене думка, – продовжує Володимир Володимирович, – запровадити у нас досвід американської кооперації. Там власник землі, член кооперативу, отримує від своєї роботи в ньому і від землі 50 відсотків з чистого доходу. Тобто весь колектив працює, отримує прибуток і його ділять порівно. Чому б у нас так не зробити?
У «Сільському господарі» нещодавно прочитав оголошення про те, як держава допомагає обслуговуючим кооперативам, зібрав необхідні документи для участі в конкурсі і тепер надіюся отримати охолоджувач на 500 літрів молока. Документи здав і в сільську раду, щоб отримати компенсацію за утримання молодняка ВРХ. За 10 тисяч гривень, що надасть держава, придбаю ще одну корову. Хіба це не зацікавленість, не підтримка кооператора?

Не все так погано у нашому домі
Є три варіанти покращення ситуації у молочній галузі, – переконаний заступник начальника департаменту агропромислового розвитку ОДА Василь Кічак. Реалізація власних інвестиційних проектів сільськогосподарськими підприємствами. Будувати молочні комплекси, ферми, реконструйовувати тваринницькі приміщення. Друге – закупівля високоцінного у селекційному плані поголів’я худоби, від чого матимемо більшу продуктивність. І наступне – створення сімейних ферм. В області, у межах 1650 господарств, громадяни утримують три і більше корів, а з них 20 % мають п’ять і більше, в окремих господарів є понад десять голів ВРХ.
Департамент агропромислового розвитку ОДА розробив спеціальну програму підтримки таких господарств, її затвердила сесія обласної ради. Наприклад, при купівлі доїльного апарата відшкодовують 5 тисяч гривень. Торік виплатили 300 тисяч, цього року 600 тисяч і на наступний рік закладено компенсації на 600 тис. гривень. Та й держава допомагає. Скажімо, цього року спеціальну бюджетну дотацію за вирощування молодняка великої рогатої худоби, який народився у господарствах фізичних осіб, отримають сільгоспвиробники Тернопільщини: 13,01 млн грн для 10 тисяч осіб. Це вже другий транш. Третій стартує з 5-го грудня. До речі, найбільша сума коштів серед областей України.
В області, зазначає Василь Кічак, зареєстровано 80 обслуговуючих кооперативів, з них 14 – молочного напрямку. Вселяє оптимізм і те, що починаючи з кінця 2009 року, сільгосппідприємства почали будувати власні молочні комплекси. Успішно працюють в цьому напрямку потужні агрофірми ТОВ «Україна» Підволочиського району, «Бучачагрохлібпром», «Горинь» з Лановеччини, компанія «Агропродсервіс», ОП «Іванівське» Теребовлянського району. У них для утримання молочного стада створено справді європейські умови, а може, ще й кращі. Тобто, якщо поголів’я ВРХ у підсобних господарствах зменшується, то у сільгосппідприємствах навпаки – збільшується. Наприклад, у 2010 році в області нараховувалося 182,4 тис. голів ВРХ, а нині є 163 тисячі. Корів було майже 100 000, зараз ця цифра не перевищує показник 88 тис. Водночас, проаналізувавши ситуацію по сільськогосподарських підприємствах бачимо, що у 2010 році вони мали 9 тис. корів, а нині їх уже 12 тисяч. А поголів’я ВРХ із 26,6 тис. збільшилося до 30,5 тис. голів, а виробництво високоякісного молока зросло удвічі.
– Якщо обласна програма підтримки сімейних молочних ферм діятиме хоча б кілька років, – каже Василь Кічак, – ситуація у молочній галузі зміниться на краще. А загалом, надалі успішний розвиток молочної галузі залежить від об’єднання і консолідації зусиль основних суб’єктів молочного ринку: як виробників, так і переробників, і, без сумніву, держави. Якраз вона мала би регламентувати правила ведення цього бізнесу та визначати стратегію розвитку важливої галузі сільського господарства.
Петро ГУДИМА, Газета “Сільський господар плюс”

Comments are closed.