«Зі шкільної парти знав, що стану кардіохірургом», – лікар-інтерн у Тернополі Олег Гюнеш

«Коли вперше в підручнику з біології побачив малюнок з будовою серця людини, мене наче струмом пронизало. Тоді зрозумів, що хочу бути кардіохірургом», – розповідає лікар-інтерн Олег Гюнеш виданню “Медична академія“.

З Олегом зустрічалися у відділенні судинної хірургії. Саме тут він опановує навички улюбленої професії.

Про кардіохірургію

– Те, що стану кардіохірургом, знав ще зі школи. Хоча в родині ніхто не має справи з медициною. Батьки спочатку насторожено сприймали таке моє бажання. Гадали, що зміню думку й знайду собі інше покликання. Але я чітко знав, що після закінчення школи подам документи лише до медичного вишу. З-поміж усіх обрав три медуніверситети, де хотів спробувати власні сили. Коли приїхав уперше до Тернополя та зайшов до адмінкорпусу, зрозумів, що хочу навчатися саме тут. Жодного разу не пошкодував про це, тут дуже хороша навчальна база. Скажу так, що і викладачі, і одногрупники до моєї мрії стати кардіохірургом ставилися несерйозно. Ніхто не вірив, що впродовж навчання я не зміню власної думки. Але я нікого не слухав. Ближче до випускного всі змінили своє ставлення до моєї мрії, підтримували. В мене в шафі висить медичний халат з підписами та побажаннями моїх одногрупників. Всі як один написали, щоб я втілив задумане у життя.

Про навчання

– Десь на четвертому курсі я поїхав до Інституту серцево-судинної хірургії ім. Миколи Амосова та попросився до них на практику. У Тернополі на той час ще не було кардіоцентру. Мене, щоправда, відмовляли, куди їду, з вулиці студентів туди на практику не беруть. Нікого не слухав і вирішив сам переконатися. Прийшов до головного лікаря та запитав дозволу попрактикуватися в них. Наступного дня я вже спостерігав за роботою лікарів в операційній. Саме в цьому інституті вперше побачив наживо серце. Ці емоції не передати. До речі, серце в кожної людини різне як за формою, так і за кольором. За тиждень, який я провів у Києві на стажуванні, ще раз зрозумів, що хочу присвятити кардіохірургії подальше життя. Але лише не дитячій. Я був присутній, коли оперували дітей, це вище мене, мені б рука не піднялася.

Про наставників

– Мені дуже пощастило з моїм наставниками. Навчаюся під керівництвом провідних кардіохірургів Ігоря Гуменного та Володимира Мороза. Останні ноу-хау в кардіохірургії вони застосовують на практиці. Щодня спостерігаючи за їхньою роботою, запозичую досвід та навички. Пригадую свою першу операцію, коли я асистував. Дуже хвилювався, здавалося довколишній світ перестав існувати. Тепер набагато спокійніше до цього ставлюся. Випадки в нас доволі цікаві та рідкісні трапляються, є чому вчитися. Хоча лікарю це потрібно робити все життя.

Про ознаки, які вказують на проблеми із серцем

– На проблеми із серцем можуть вказувати певні симптоми, на які людина не одразу й зауважить. Зокрема, це біль у ділянці серця, задишка, порушення ритму серця, з’являється печія, людина швидко втомлюється та часто пітніє. Це має насторожити й з візитом до лікаря не варто зволікати. Сердечні недуги тепер «молодіють». Найкращий метод захисту серця – це здоровий спосіб життя, в «меню» якого раціональне харчування, фізична активність і відмова від шкідливих звичок.

Про захоплення

– У мене їх два – музика та малювання. До речі, грати на гітарі навчився самотужки. Я родом з села, а там немає музичної школи. Тому навчити не було кому, а нотну грамоту опановував через інтернет. Маю кілька улюблених композицій, які виконую під настрій.

Студентом часто захоплювався малювання портретів. Навіть якийсь час це був мій підробіток. Знайомі замовляли портрети в дарунок. Це захоплення виникло спонтанно: одного вечора сидів вдома й вирішив чимось зайнятися. Перемалював фото з журналу. Трохи мені не сподобалося, спробував ще один і відтоді почалося. Малювання дуже заспокоює та відволікає.

Про татуювання

– Такого тату в нікого немає. Довго вагався чи його набивати, питав у лікарів чи можна, якщо я таке зроблю. Хвилювався, що для хірурга татуювання не комільфо. Але, коли побачив у кількох колег тату, заспокоївся й усе-таки зважився. Латиною у перекладі це звучить так: «Вір у себе й усе вийде». А поруч – кардіограма. Це моє життєве кредо, ламання певного стереотипу та доказ того, що мрії повинні здійснюватися. Якщо людина вірить у себе – може гори звернути.

Мар’яна СУСІДКО,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)