Духовні уроки Криму i Донбасу: чому Бог знищить Росію як державу і як націю?

Як результат посиленої пропаганди кремлівського режиму більшість росіян сьогодні вже не можуть відрізнити Божу правду від “паралельної реальності” Володимира Путіна і вузької ідеології імперського православного фундаменталізму, де люди ідентифікуються не за їхньою внутрішньою вірою, а за “ендемічними” ознаками – за народженням, культурою, історією і якоюсь канонічною територією (Agadjanian and Rousselet 2005:44). Влада сучасної кремлівської еліти – це зовсім особлива реінкарнація феномена Веймарської Республіки, в якій націонал-соціалісти з недемократичною платформою використовували демократичні процедури, щоб отримати владу, а потім узурпували її в інтересах одного фюрера, який і привів усю націю до катастрофи (Dower 2009:27).

Ще у 2001 Стефан Шенфілд, досліджуючи природу російського фашизму у своїй монографії “Російський Фашизм: Традиції, Тенденції, Рухи”  попереджав про те, що “на відміну від реакціонерів, фашисти розуміють, що минуле не може бути відновлено у своєму первісному вигляді, і що щось нове має бути створено. Проте, їх розум, серце і дух знову і знову повертаються до минулого: майбутнє для них не більше ніж минуле, відроджене в новій формі. Категорія минулого незрівнянно важливіша для фашизму ніж майбутнє” (Shenfield 2001:12). У цьому процесі затвердження концепції “русского міру” “основна відмінність між російським фашизмом та іншими фашистськими рухами полягає у тому, що російський фашизм повинен зайняти місце комунізму, в той час як фашизм в Італії та Німеччині зайняв місце ліберально-демократичної держави і капіталістичної системи” (Prussakov and Shiropaev 1993).

Російський фашизм відтворює себе сьогодні як “тоталітарний націоналізм, в якому людство і людина зникає повністю, і нічого крім нації не залишається” (Kohn 1965; Shenfield 2001:15). Російська національна ідея, “втілена у фашизмі, трансмутувала етичний універсалізм у примітивний імперіалізм” (Kohn 2008: XXVIII). Саме Путін поділив усіх громадян на “патріотів”, лояльних державі, і “зрадників”, що діють за вказівкою Заходу. Формування руху “Наші” стало кульмінацією цього тренда: ті, хто підтримали Кремль, стали “нашистами”, а всі інші – “чужими” (Hanson 2007:20-22). Таким чином, фашизм у Росії проявив себе як особливий “рід політичної ідеології, міфічним ядром якого є палінгенетична форма популістського ультра-націоналізму” (Griffin 1998: 27-30).

Ми всі з вами живемо в епоху торжества ідеологій, їх страшного панування над людьми. У XX і XXI столітті загинули десятки мільйонів людей в ім’я абстрактних, примарних ідеологій. І сьогодні немає у людини більш нагального і насущного завдання як відкидання і розвінчання саме цього ідеологічного засилля, тиранії ідеологій над людиною. Як зрозуміти і витлумачити все те, що відбувається зараз? Мова богословської парадигми може бути корисна тим, що це насамперед переломлення реальності у її типологічному тлумаченні за допомогою виявлення найбільш загальних закономірностей тих чи інших подій і явищ. Говорячи словами Писання, все те, що відбулося в священній історії, — “це були образи нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони”  (1-е Кор. 10:6).

1. Типологія Фараона: Бог як Борець з Авторитаризмом (Вих. 3:1-14:31)

Щоб зрозуміти, чому Бог бореться з авторитаризмом фараонів, потрібно усвідомити важливість феномену свободи для Бога. Микола Бердяєв стверджував, наприклад, що свобода онтологічно первісніша Бога, Який Сам зв’язаний нею. Створення світу як чогось, що раніше ніколи не існувало, було унікальним актом свободи, архетипом творчості. Люди отримали від Бога дар свободи, що відобразилося у їх особистості і творчості – дійсному образі і подобі Божому. Проте ж по відношенню до влади всі людські інститути, в тому числі і церква, несуть у собі загрозу поневолення людського духу і свободи, коли вони перестають заохочувати і розвивати творчу креативність (Gavrilkin 2011:69-70).

Перша типологічна модель “фараон – вільний Ізраїль” фіксує разючу подібність з моделлю “Путін – вільна Україна”. Для обох подібна думка про свободу блюзнірська: раби повинні обпалювати цеглу, платити податки, ремонтувати військові кораблі і терпіти усі витівки і побори бандюковатого наглядача. Їхня ідеологія проста: цінність не в рабах, цінність в імперії (як особистій влади самодержця)! Вони вважають, що дихати повітрям свободи можна і в ланцюгах. І тому спільна історична пам’ять про перемоги минулих і позаминулих фараонів-тиранів є головним надбанням рабів. Верховний кінематографічний жрець містер “М” завжди готовий нагадати “тупим бандерлогам” про священну важливість і непорушність імперсько-фараонівської величі. Усю сутність такого режиму дуже точно висловив А. Муртазаев: “Ми справляєм враження великої держави. А більше нічого не справляєм”.

У Бога інша перспектива майбутнього Ізраїлю та інше ставлення до своїх пригноблених дітей. Він посилає Мойсея до фараона з дуже коротким і ясним посланням: “Відпусти народ Мій” (Вих. 5:1). Царство Боже має бути відокремлене від царства морока та авторитаризму. Мова не йде про будівництво рабами нових фасадів недорозвиненої демократії (що непогано було продемонстровано в Сочі), а про повний вихід із імперії зла. Відділення України від Росії – це Божий план відділення вільних від невільних, тому що “де Дух Господній, там воля” (2 Кор. 3:17). Зверніть увагу, що в біблійному оповіданні фараон без імені, тому що це узагальнений образ усіх майбутніх диктаторів, що прагнуть до коерсивної маніпуляції і домінування над вільними народами. Будь-який сучасний “фараон-автократор” – “беззаконник, призначений на погибіль” (2 Сол. 2:3), що знаходиться на службі у “князя” світу цього (Єф.2: 2). Христос спростив для нас проблему їх ідентифікації, вказавши, що “по їхніх плодах ви пізнаєте їх” (Мтф. 7:16). Сучасна війна маскування і дезінформації з навігаторською точністю до метра виявляє полюс цієї диявольської пропаганди. І якщо Христос назває диявола “батьком неправди” (Ів. 8:44), то безумовно, десь на північ від України у нього є дуже здібні діти.

Не менш важливою темою в даному типологічному аналізі є ідея суду (кар Божих) над фараоном, його будинком і всім народом Єгипетським. Ще на самому початку сказав Господь до Мойсея: “Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу” (Вих. 4:21). Перед тим, як покарати твердошийого грішника, Бог робить його серце жорстоким і, як наслідок, той перестає адекватно дослухатися голосу совісті (яка спалена в попередніх злочинах боротьби за владу), голосу розуму (який абсолютно захоплений його власною парадигмою), голосу близьких (від яких він віддаляється) і голосу інших правителів (яких він не поважає). Але закон Божий один для всіх: “Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність” (Притчі 16:18). Перестаньте дзвонити в Кремль. Бог ожорсточив фараона і його народ, готуючи всю Росію до суду и кари: “Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і через комонників його” (Вих. 14:17).

Головна типологічна відмінність у російсько-українському конфлікті – це ексцес виконавця, якого умовно-символічно можна позначити як містер “Х”. Сучасний фараон-тиран (містер “Х”) безумовно пішов далі за свого біблійного прото-образу: останній лише замишляв убивство євреїв, але Бог випередив його, знищивши все первородне в Египетській землі в пасхальну ніч виходу (Вих. 11:4 – 7). У сучасних же реаліях за чиєюсь дуже твердою особистою волею пролилася кров на майдані, відірваний Крим, ведуться бойові дії на Сході України.

За версією Б. Нємцова це зроблено для того, щоб фараон “Х” міг правити росіянами вічно. За версією А. Навального – щоб приховати наявність “діамантових батонів”. Але слухаючи чергову брехню фараонівських мас-медіа, пригадується Олександр Шмеман з його чудовою лекцією про символ віри, де “кожне зло тільки і кричить: я – добро! І не тільки кричить, але ще й вимагає, щоб люди невпинно волали у відповідь: “Ти – добро, ти – свобода, ти – щастя!” У цьому і є справжня насолода імператора – 85% ошуканих живих кричалок, які майже обожествили його нікчемність: “Ти – добро, ти – свобода, ти – щастя, ти мій новий образ на ай-фоні!”

Зло фараона не мало б ніякої перемоги, ніякої влади у світі, якби воно відкрито являло себе як зло. Зло перемагає обманом, видаючи себе за добро. І цей обман дає можливість людині виправдовувати ненависть, вбивство, рабство, брехню, потворність. Ось цей обман і викриває й розкриває Христос. Розкриває і викриває не тільки Словами Своїми, а насамперед Собою, Своїм явищем, Своєю присутністю Христос виявляється свідком, а кожен злочинець знає, що насамперед потрібно знищити Свідка злочину, захистити кругову поруку зла. І того дня (дня вбивства) стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою…” (Лк. 23:12). У цьому короткому зауваженні євангеліста укладена вся страшна правда про кремлівське зло. Пацан повинен стояти, тому що усі вони пов’язані грошима і кров’ю …

2. Типологія Едома: Бог як Месник Злорадному Брату (Авд. 1-21; 1 Сол. 4:6)

Біблійний Ісав був старшим братом Якова. На цьому список його чеснот закінчується. Ісав – це старозавітний прототип містера “Х”. Писання говорить, що Ісав вийшов першим, “червонуватий, увесь він немов плащ волосяний” (Бут. 25:25). Якщо з часом Яків за словом Писання став чоловіком “мирним, що в наметах сидів”, то Ісав в буквальному сенсі жив вбивством, ставши “чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля” (Бут. 25:27). Убивати йому подобалося, він годинами міг вистежувати свою здобич (майстер спецоперацій), а от працювати по дому він не хотів (круті хлопці не працюють). Готувати він теж не вмів і одного разу за миску сочевичного варива Якова продав йому своє первородство (Бут. 25:29-34). Коли ж Бог через батька позбавив його первородного благословіння, “сказав Ісав у серці своєму: Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, і я вб’ю Якова, брата свого” (Бут. 27:41). Цей страшний духовний психотип братовбивці буде жити в його нащадках – едомітянах (ідумеях) сторіччями до їх повного винищення.

Після підступного знищення українського Іл-76 з дніпропетровськими десантниками одна людина біля українського посольства у Москві дуже вірно зазначила, що “Це як святотатство, як на матір руку підняти …” Така природа Ісавів. Для них не існує нічого святого, ніяких братських уз і моральних обмежень. Сьогодні молитва усієї України – це молитва Іакова “Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми(Бут.32:11).  Типологічно, путінська Росія – це той же кудлатий, підступний Ісав, який у ненависті до свого меншого брата робить ставку тільки на грубу силу, фізичну перевагу і брехню. Головний ідеолог партії “Єдина Росія” проф. Олександр Дугін на своїх лекціях в МГУ відкрито закликає вбивати українців. Письменник Олександр Проханов заявив в інтерв’ю, що готовий відрізати свої геніталії заради перемоги ЛНД і ДНР над “українськими нацистами”. Горлівський Біс віддав наказ приковувати полонених українських солдатів на дахах захоплених бандитами будівель в якості щита від авіаударів. Безумовно, що коріння цієї ненависті демонічні. Якби Ф. Достоєвський сьогодні писав би свій роман “Демони”, то ці, та багато інших прототипів Росії, безсумновно, були б головними персонажами його твору. Апостол Іоанн попереджає, “Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?” (1 Ін. 4:20).

Цікава ще одна типологічна деталь: перед тим, як укласти заповіт з Аврамом в (Бут.15:13-14), “промовив Господь до Аврама: Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу…” Трохи менш чотирьох століть Україна перебувала під гнітом імперської Москви і якісна характеристика нової епохи свободи для України – це неминучий суд над народом, у якого вона була в поневоленні. Цим займеться не “Правий Сектор”, це зробить Сам Господь.

Зайнявши дикі скелі і пустелі на південь від Юдеї, ідумеї зробилися бичем для навколишніх народів, особливо для євреїв, до яких вони відчували родову ненависть. Під час навали Навуходоносора до Юдеї у 597 р. до н.е. ідумеї перейшли на його бік і зрадницьки підступно атакували південно-східну частину братської Іудеї (Пс 137:7). Пряма паралель з Кримом і Донбасом тут не тільки в цьому. Пророк Єзекіїль прямо ставить у провину идумеям (едомітянам) те, що вони валили “Ізраїлевих синів через меча в часі їхнього нещастя, в часі загибелі кінцевої” (Єз.35:5), що вони глумилися, говорячи про гори ізраїлеві (кримські): “Вони опустошілі, дані нам на їжу!” (Єз.35:12)

У дні жалоби, коли Україна ховала і оплакувала своїх синів, убитих на майдані, Росія “тішилась з Юдиних синів у день їхньої згуби” (Овд.12), “розкривала свої уста у день утиску” (Овд.12) і “простягнула своєї руки до багатства його в день нещастя його!” (Овд.13). “За це, – живу Я! – Каже Бог, – зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе” (Єз.35: 6). Устами своїх пророків Овдія і Єзекіїля Господь проголошує суд над Едомом за всі його злочини проти братської Іудеї.

“Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки” (Овд. 10).

 “Тому так говорить Господь Бог: І витягну Я руку Свою на Едома, і витну з нього людину й скотину, і вчиню його руїною, від Теману й аж до Дедану вони попадають від меча!” (Єз. 25:13)

Конотація остаточності винищення “витятий будеш навіки” і “витну з нього людину й скотину” розкриває чіткі наміри Бога, “щоб був витятий кожен з Ісава убивством” (Овд.9). Даремно Едом уповає на гори в надії, що вони захистять його (3-4); він гнобив свого “брата”, зловтішався, бачачи його лиха, він зазіхав на його землі, за що сам буде повалений (1-14). Згодом, коли Ідумея злилася з Іудеєю, образ Едома став символом віроломного брата, апокаліптичного ворога старозавітної Церкви. Дивно, наскільки буквально Бог виконав це пророцтво: спочатку той же Навуходоносор розграбував і полонив Едом, а згодом його повний розгром завершили римляни. Відповідно з волею Божою, ні роду, ні імені Ідумейського не залишилося в піднебесній. Цей підступний народ було знищено як державу, як етнос, як націю, і порожні оселі міста Петри, що привертають сьогодні лише диких койотів і туристів, прекрасна ілюстрація невідворотності Божого суду і правдивості Його Слова.

Коли М. Бердяєв писав застереження для Росії про те, що “наша любов завжди повинна бути сильнішою нашої ненависті”, він, на жаль, писав про ту Росію, яка так ніколи і не перемогла в собі страшний комплекс Ісава – комплекс ненависті до свого Київського брата за його духовне первородство і особливу козацьку свободу. Так раби ненавидять вільних. Так народжені по плоті переслідують тих, хто родився за духом (Гал. 4:29). Росія не може зупинитися після Криму, тому що люди завжди ненавидять тих, кому заподіюють зло. Їм потрібні нові перемоги і ще більше приниження України. Сьогодні міра україноненависництва обчислюється в новому Едомі вже в тротиловому еквіваленті. Вони не здатні зрозуміти, що їх дугинсько-прохановська ненависть до України, як запущена ракова пухлина, яка роз’їдає людську особистість і віднімає всі життєві сили. Чи не тому Максиміліан Волошин попереджав вас про те, що “у світі немає історії страшніше, божевільніше, ніж історія Росії”?

3. Типологічна Модель Загибелі / Знищення Росії на Підставі Книги Пророка Овдія

Не порожні думки людей, а рішення Бога визначатиме історичну долю того чи іншого народу. Писання говорить, що “Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той Самий!” (Євр. 13:8), і Його Слово “живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця” (Євр.4:12). Бог не пасивний статичний Спостерігач історії: Він її Творець. Типологічний сценарій повного історичного знищення Едому – сумне застереження усім подальшим націоналістичним режимам і авторитарним диктаторам. Божа підстава для суду над путінською Росією через злочинні дії в Україні:

 “І тому не дивися на день свого брата, на день лиха його, і не тішся з Юдиних синів у день їхньої згуби, і не розкривай своїх уст у день утиску.  І не входь ти до брами народу Мого у день лиха його, і не приглядайся до зла його й ти в день нещастя його, і не простягайте своєї руки до багатства його в день нещастя його!  І на роздоріжжі не стій, щоб витинати його втікачів, і в день утиску не видавай його решток! (Овд. 12-14)

 Якщо хтось уважає, що даний уривок можна застосувати лише до конфлікту між Іудеєю та Едомом, то наступний 15 вірш підкреслює універсальність Божої постанови: “Бо близький день Господній над усіма народами, як зробив ти, то так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій!”. (Овд. 15). У доповненні до цього в Новому Завіті Бог прямо оновив заповідь про те, “Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в якій будь справі, бо месник Господь за все це, як і перше казали ми вам та засвідчили(1 Сол. 4:6). Зверніть увагу на активну позицію Бога: Він Месник тому, хто поступає з братом своїм протизаконно і корисливо.

На підставі книги пророка Овдія, дотримуючись закону вторинного пророчого резонансу, відповідно до якого пізніша подія має більш повне пророче втілення, можна абсолютно точно виділити чотири стадії прийдешнього знищення Росії. Можлива та чи інша варіація факторів знищення, але не кінцевий результат. Росія почала як Едом, і вона пройде цим шляхом Ісава до кінця.

Стадія № 1. Бог Виміряє Гординю Росії (Овд. 3-4)

Олімпіада показала, як сильно Росія вміє пишається собою. Кримська кампанія підвищила градус національного самозамилування, й зараз Російський Едом на піку своєї гордині.

 “Гордість серця твого обманила тебе, який перебуваєш по щілинах скельних, у високім сидінні своїм, що говориш у серці своєму: Хто скине на землю мене? “ вд. 3)

Переконані у своїй абсолютній невразливості й безкарності, лідери Кремля з ядерною дубинкою узяли, по суті, весь світ у заручники, забувши про те, що не в людській юрбі народжується істина і що її не можна виразити дутим рейтингом підтримки. Дяка Богу за те, що саме Він спеціалізується по запущеним формам авторитаризму і диктатури. Ці “товариші”, що загрожують усьому світу радіоактивним пилом, – Його клієнти.

“Якщо б ти піднісся, немов той орел, і якщо б ти кубло своє склав поміж зорями, то й звідти Я скину тебе, промовляє Господь! (Овд. 4)

Бувають моменти, коли Бог відвідує земних правителів і через слова своїх пророків оголошує їм: “порахував Бог царство твоє, і покінчив його” (Дан. 5:26). Як тільки гордість увійшла в серце царя Навуходоносора (Дан 4:27-29) і він сказав: “Чи ж це не величний Вавилон, (Сочі) що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти? Ще це слово було в устах царських, коли з неба впав голос: Тобі говорять, царю Навуходоносоре: Оце царство відходить від тебе! І від людей тебе відлучать, і з польовою звіриною буде пробування твоє, тобі дадуть на їжу траву, як волам, і сім часів перейдуть над тобою, аж поки не пізнаєш, що над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче“.

Ще недавно в божевіллі своєї псевдо-імперської величі Росія вводила санкції стосовно України, Грузії, прибалтійських країн, перекривала газ і загрожувала усім ядерним ударом по периметру. Сьогодні весь світ готує санкції для Росії. І це тільки початок. Бог спостерігає за Словом Своїм і “що тільки людина посіє, те саме й пожне!” (Гал. 6:7). При цьому жнива завжди більше посіяного.

Стадія № 2. Економічне Розорення і Спустошення (Овд. 5-6)

 Якщо духовний архетип Америки – це архетип біблійного сіяча і даятеля (згадаємо повоєнний план Маршала), то духовний архетип Росії – це архетип едомівського шовіністичного грабіжника (Південна Осетія, Абхазія, Крим). Усе, до чого торкалася рука Росії, тут же перетворювалося на зони розорення, прокляття і злиднів. Як точно висловився Володимир Черніцин: “Незнищенна риса російського характеру – заважати іншому радіти життю”. Не дивно, що картина майбутнього розорення Росії воістину вражає. Економічно це буде більше ніж дефолт.

Чи ж до тебе злодії приходили, чи нічні ті грабіжники, такий ти понищений! чи ж вони не накрали б собі скільки треба? Якщо б до тебе прийшли збирачі винограду, чи ж вони не лишили б хоч вибірків?” (Овд. 5)

Росіяни, ви думаєте, що з вашими фондами добробуту буде усе в порядку? У Бога інше бачення вашого майбутнього: Як Ісав перешуканий, як криївки його переглянені!” (Овд. 6). Реалізація цієї стадії для Росії тільки починається. Вкрадені пенсійні накопичення 25 мільйонів росіян, таємно виведені урядом РФ на Крим, лише передують немислиме економічне спустошення всієї Росії.

Стадія № 3. Поразка у Війні і Зрада Союзників (Овд. 7-9)

Перемога над новим російським Едом буде досягнута завдяки коаліції багатьох народів. Ще в першому вірші читаємо: Так сказав Господь Бог на Едом: Почули ми вістку від Господа, і посланий був між народів посол, щоб сказати: Уставайте, і станьмо на нього до бою!” (Овд. 1)

Природно, що наше перше запитання про майбутнє – це питання про перемогу. І тут сила типологічного прецеденту – “битви богатирів” – незаперечна. Якщо хочете, це візуальний вектор історії, що визначає весь подальший хід військової кампанії. Пастух Давид вбиває грізного воїна Голіафа і вид його відрізаної голови обертає філістимлян на втечу. Послушник Пересвет ціною свого життя завдає смертельну рану Челубею і західно-волзька Мамаєва Орда розбита. Українець Володимир Кличко б’є російського витязя Олександра Повєткіна і тим самим показує, яким же буде кінець цієї божевільної російсько-української війни.

“Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать” (Як.4:6). Після програшу “руського вітязя” на німецьких автобанах були популярні плакати такого змісту: на тлі Повєткіна, що стоїть рачки, красувався напис: “Ніхто не поставить російського витязя на коліна – його поставлять раком”.

Наступні вірші пророка Авдія (з 6 по 9) говорять не стільки про війну, скільки про те, як саме Путін втратить владу. Справа в тому, що у Бога немає спеціальних протоколів, за якими Він спілкується з президентами. У Нього є один закон для всіх, відповідно до якого “з справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним по-чесному, із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його! (2 Сам. 22:26-27). Таким чином, простій і щирій людині боятися нічого, а от із людиною підступною і лукавою Бог зіграє у гру на випередження, яка повністю викриє її підступність і брехню. Бог дивиться на кожного з нас ізсередини, і його мета в тому, щоб ми добровільно (через покаяння), або вимушено (за допомогою Його судів) відмовилися від нашої брехливої системи цінностей і змінили нашу поведінку відповідно до Його стандартів: “Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків…” (Пс .1:1). “Блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!” (Пс. 31:2).

По слову пророка Овдія лукавство Едома покарає себе зсередини: Аж до границі прогнали тебе, обманять тебе твої всі союзники, переможуть тебе твої приятелі!” (Овд. 7). Як відомо, найвірніший спосіб бути обдуреним – це вважати себе розумнішими за інших. Однак Бог зробить так, що зненацька вся вибудувана в Росії система тоталітарного стеження, кривавої кругової поруки і немислимої корупції раптом почне давати збої. Падаючі генерали МВС – це лише перші ластівки масштабного едомської змови. Внутрішній фільтр матриці не спрацює. Це буде зрада найбільш близьких і довірених людей: Ті, що хліб твій їдять, пастку розставлять на тебе ” (Овд. 7). Ці сміливі люди раптово побачать нікчемність і небезпечність їх фюрера. Слова нема в тому розуму” (сенсу) (Овд.7) можуть свідчити як про непередбачений, неконтрольований характер зради, так і про імпульсивно-ситуативну мотивацію зрадників.

Вірш восьмий говорить про Божий суд над морально-дезорієнтованою елітою Росії: Чи ж не станеться це того дня, промовляє Господь, і вигублю Я мудреців із Едому, а розум з гори Ісавової?” Брехливі, боягузливі політикани і вічні угодовці “yes-men” на чолі з  “безвідмовною жінкою” Валентиною Михайлівною “Завжди-Кажу-Так” (яка зрадила свою батьківщину Україну) не підносили свій голос за Божу правду і тому будуть знищені. Чи будуть це нові чистки, чи інша дія Бога – усього лише незначні штрихи до портрета “Загибель Російської Імперії”.

Дух страху вразить усю армію і силові структури: І настрашене буде лицарство твоє, о Темане, щоб був витятий кожен з Ісава убивством” (Овд. 9). Бог пояснює в 11 вірші, наскільки сильно і особисто Він пережив приниження Його народу України. Саме з цієї причини у день суду Бог пригадає Руському Едому цей день приниження і скорботи:

Того дня, коли став ти навпроти (російські війська на кордоні), того дня, як чужі (зелені чоловічки) полонили були його військо, і коли чужинці (чеченці, інгуші) в його брами ввійшли і жереба кидали про Єрусалим (Донецьку, Луганську, Києві), то й ти був, як один з них!вд. 11).

 Стадія № 4. Завоювання Росії “народом з півдня” і Розпад Імперії

Той факт, що Володимир Путін увібрав в себе відразу чотири типологічних лінії (парадигми) Гітлера, Мілошевича, Фараона та Ісава, говорить про те наскільки сильно Бог зацікавлений в зразковому суді над усією системою сучасного Російської Едому. Показово й те, що всі ці прототипи закінчили погано: сліпа лють згубила фараона, Едом зник з піднебесної, Гітлер вчинив самогубство, Мілошевіч – у в’язниці.

При цьому мета Бога не стільки в тому, щоб покарати особисто Путіна, скільки в тому, щоб здійснити суд над усім народом Єгипетським і його богами (тобто ідеологією) (Ісх.12: 12). Юда зрадив Христа і тим самим виконав волю Божу. Слово Боже говорить, що “Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла” (Приповісті 16:4). Путін лише каталізатор процесів розпаду останньої Російської Імперії, результатом якого стане звільнення народів Росії від імперіалістичної і шовіністичної ідеології.

Коротко позначимо висновок:

1) Бог буквально здійснить Свій суд над Російським Едомом;

2) Цей суд Бог вчинить у точній відповідності з книгою пророка Овдія (вже відбувся вірш 1, 2, 3, 4, 10, 11, 12, 13, 14; вірші 5 і 6 у процесі здійснення. Разом, 11 віршів проти 10, або 52.4%);

3) Масштаб прийдешньої катастрофи для Росії не може бути оцінений зараз повною мірою і може в рази перевершити найпесимістичніші прогнози.

Головне те, що Росія, як тяжкохворий пацієнт, зараз міцно зафіксована на операційному столі Небесного Хірурга і те, як Він розпорядиться своїм скальпелем, ми вже знаємо на підставі Його Слова і спрямованості Його волі в історії – знищення православної Візантії 1485 р., потім Російської імперії в 1917 р., Радянського Союзу в 1991 р., і нарешті, повне історичне забуття едомітськой Росії 2014. Росія перестане існувати як держава, як нація, як народ. Крим буде повернений Україні: і спадки свої вже посяде дім Яковів” вд.17). Невідомі поки що народи з півдня займуть географічний простір Росії І посядуть південні Ісавову гору …” вд.19). Таким є визначення Господа. Масквабад стане центром нової ісламської цивілізації …

Народ Росії, це за тебою ридала Анна Ахматова, ховаючи свого чоловіка:

 Не бывать тебе в живых,

Со снегу не встать.
Двадцать восемь штыковых,
Огнестрельных пять.
Горькую обновушку
Другу шила я.
Любит, любит кровушку
Русская земля.

Гібридна війна на Донбасі, яка була розв’язана Кремлем, уже відібрала життя наших кращих первородних синів України. А значить дуже скоро, як у книзі Вихід, Ангел-губитель піде по вашій імперської землі, віднімаючи первородні життя ваших чоловіків і дітей. Людина гріха і син погибелі, розтлінням і обманом веде вас на забій як худобу, насолоджуючись вашим північнокорейським розчуленням і криком: “Ти – добро, ти – свобода, ти – щастя!”

Ми, українці Канади, звертаємося до народу Росії із закликом про прозріння і покаяння. Це великий подвиг – прийняти Божу правду у своє життя. “Ти покликав, крикнув і прорвав глухоту мою, – каже Августин Аврелій у своїй Сповіді (10:27). Ти блиснув, засяяв і прогнав сліпоту мою … Ти торкнувся мене, і я загорівся про світ Твій”. А чим загорілися ваші серця? Сайт Руської Православної Армії: “Новини погоди для хунти: у нас з’явився, а значить вас очікує, “Град” … Начебто для таких людей писав свою відозву Петро Чаадаєв: “Прекрасна річ – любов до батьківщини, але є ще щось більш прекрасне – це любов до істини. Не через батьківщину, а через істину веде шлях на небо”.

Абсолютно не важливо, яка армія є зараз у Росії. Перемога в цій війні буде на тій стороні, де Бог. І будьте впевнені, що Той, Кого в Римській Імперії I-II століття називали “розп’ятим Богом рабів”, завжди на боці принижених і ображених. Ісус, який ридав над Єрусалимом (Мтф.23:37), плаче сьогодні з кожною українською вдовою, тужить із кожною української матір’ю, яка втратила свого сина. “Бо карає Він вчинки криваві, про них пам’ятає, і не забуває Він зойку убогих!” (Пс. 9:13), і це Він спитає з вас за кожну краплю крові українського солдата: “Через насилля на Якова на брата твого сором покриє тебе, і ти витятий будеш навіки” (Овд.10).

Йому ненависна ваша бандитська імперія націоналістичного тоталітаризму, над “богами” якої Він зробить свій суд (Вих.12:12), і у Нього особисті рахунки з вашими правителями “Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, княже Рошу…” (Єз. 38:3). Головна думка книги пророка Овдія – це не кари, а повне знищення Едому: “щоб був витятий кожен з Ісава убивством” (Овд. 9). Бог, що знищив в історії братоненавистний Едом, розбереться і з вашою країною: “За це, – живу Я! – Каже Бог, – зроблю тебе кров’ю, і кров буде переслідувати тебе” (Єз.35: 6). І як кажуть у вас в Россії, “Суду Божого околицею не об’їдеш”. Сьогодні, коли назустріч страждаючій Україні йде страждаючій Бог, наша надія в Ньому. Тільки Він справжній “Месник” (1 Сол. 4:6) за ваше користолюбство і захоплення українських земель.

Ваша ненависть до нас є сила безсилля. Російський фараон послав армію своїх броньованих колісниць і псевдо-православних головорізів, щоб повернути вільний козацький народ України в прогниле стійло імперськості. Але точно так, як і у дні виходу Ізраїлю, Ангел Божий “ввійшов у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного…. ” (Вих. 14:20). Нам боляче бачити те, що бандити роблять з Україною зараз, але набагато важливіше те, що Бог зробить з ними і із Росією в дуже недалекому майбутньому. Невидима рука Бога зупинить тирана. У 1917 році Уїнстон Черчилль написав про гинучу Росію, розтерзану кривавою революцією: “Доля обійшлася з Росією безжально. Її корабель затонув, коли до гавані залишалося не більше півмилі”. Цей суд над Росією буде значно страшніше економічного і морального приниження початку дев’яностих. Російський кримнашизм уже обчислений Богом. Духовно мертвий у своїй ненавесті і брехні, Едом російського етносу дуже скоро перестане існувати в історії: як зробив ти, то так і тобі буде зроблено: вернеться на твою голову чин твій!” (Овдій 15). У Бога є план відповідно до якого “Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди” (Пс. 125:3).

Публіцист і богослов Е.Н. Трубецькой пророчо писав про те, що “на наших очах апокаліпсичне бачення звіра, який виходить з безодні, вбирається у плоть і кров; панівна в сучасному житті тенденція виражається саме в перетворенні людського співтовариства в вдосконаленого звіра, що зневажає всякий закон Божий і людський” (Трубецкой 1994 :257-258).

Цей страшний звір апокалипса дуже чітко проявив себе в ідеології російського імперського фашизму, згідно з якою, за словами Олександра Дугіна, “за свою країну, за Росію, за правду, за соціальну справедливість, за ідею, за народ і правильні політичні переконання треба стріляти і вбивати”. Але це не вимушена оборона, а експансія і агресія: “Нам треба захопити Європу, завоювати і приєднати”, міркує А. Дугін. А всі незгодні “у нас швидко отримують кийком і відправляються у вантажівці у сміття або на історичну батьківщину. Ми захопимо Європу, і всі високі технології — у нас”. Люди в Криму, а також ті, які воюють за ЛНР і ДНР, повинні знати, яке суспільство побудує з них “старший брат”: “У суспільстві, яке потрібно Росії, не повинно бути представницької демократії, не повинно бути ринкового суспільства, заснованого на грошовому еквіваленті всіх цінностей, і не повинно бути ідіотської, протиприродної, збоченської ідеології прав людини. Ринок, демократія і права людини — пішли геть!” Ще в 2007 році А. Дугін позначив курс на трансформацію російського фашизму в примітивний язичницький путінізм: “Суперників путінського курсу більше немає. А якщо і є, то це психічно хворі, і їх потрібно відправити на диспансеризацію. Путін – скрізь, Путін – все, Путін абсолютний, Путін незамінний” (усі цитати по телепрограмі “Познер”, ефір від 21.04.2014).

Таким чином, ми бачимо, що православний імперський фундаменталізм — це антихристиянська, демонічна абсолютизація відносного цезарепапізму. Християнська ж віра як досвід свободи вчить нас тому, що нескінченна терпимість Бога до зла і злих є лише зворотний бік Його любові до свободи. Свого часу Микола Бердяєв дуже точно пояснив, що кожна “душа людська коштує більше, ніж всі царства світу. У Євангелії сам Христос встановлює принципову відмінність Царства Божого і царства кесаря, і відводить царству кесаря підпорядковану і обмежену сферу. Держава (так само як і імперія) не є носіем абсолютного добра, абсолютного духу. Проти зла земного граду повставали стародавні пророки, блаженний Августин. Істина, що обмежує абсолютність держави, закарбована кров’ю християнських мучеників … Усі реакційні і революційні інквізитори, починаючи з Торквемади і до Робесп’єра та Дзержинського, вважали себе носіями абсолютного добра, а нерідко і любові. Це найнебезпечніші люди. Дух цих людей геніально викрив Достоєвський” (Бердяєв 1926:82-83).

Типологічна паралель очевидна: терор Російської Православної Армії на Україні в ім’я Бога не меньш огидний, ніж терор в ім’я диявола. Безсудні страти Стрелкова не менше страшні, ніж розстріли більшовицького ЧК. Релігійно-метафізичні коріння цих помилок у нерозумінні того, що в ім’я диявола і імперії дозволено все, в ім’я Бога — не все.

Російський філософ Володимир Соловйов (не плутати з жалюгідною копією сучасності) під час жорстоких гонінь на інакомислення та інослав’я в дореволюційній Росії звернувся з різким викривальним листом до царя Миколи II, в якому пророчо попередив, що якщо держава і церква взялися за матеріальний меч, то від цього меча вони й загинуть, бо “всі гонителі змушують страждати вищу правду в самих собі”. Він відкрито запитує царя: “З яким успіхом можна тих, що помиляються, переконувати в тій істині, в ім’я якої вони вже посаджені у в’язницю або вислані на заслання?… Чи можна гідно викривати тих, кому вже затиснули рот силою? Чи можна чесно боротися з противником, у якого зв’язані руки? Народ уже виходить із духовного малолітства, і недостойний захист істини створює в його очах набагато більшу спокусу, ніж вільна проповідь омани… Христос в Євангелії неодноразово говорив учням: вас будуть гнати в ім’я Моє, але жодного разу не сказав: ви будете гнати інших в ім’я Мене” (Сперанський 1926:81-82).

Цар Микола II не прислухався до порад Володимира Соловйова і у своєму маніфесті про сходження на престол проголосив намір “завжди мати єдиною метою мирне преуспеяніе, могутність і славу дорогої Росії та улаштування щастя всіх підданих”. Наступав жовтень 1917…

 P.S.  Дві тисячі років тому типологічна парадигма Ізраїлю про відновлення величної імперії Соломона № 2 увійшла в суперечність з месіанським одкровенням Христа про Цого Царство, і як покарання від Бога, майже на двадцять століть цей народ був позбавлений своєї землі, державності та мови. Грубий, шовіністичний панславізм Сербії по відношенню до малих народів привів до війни і розвалу країни. Родова ненависть Едому (Ідумеї) до меншого брата Якова викликала пряме втручання Бога, який звернув їх ненависть на їх же голови. Історичний реванш нацистської Німеччини, що почався з блискучих територіальних перемог, закінчився таким же яскравим осоромленням, Нюрнбергом і національною трагедією. Росіяни, чому ви так переконані що ваш історичний фінал буде іншим? “Чи ж той, хто всю землю судить, не вчинить правди?” (Бут.18: 25)

 

Бог діє в історії народів і людей. І Він, на відміну від деяких сучасних політиків, передбачуваний! Бог показує в Своєму Слові (книга пророка Авдія), як точно Росія рухається шляхом небезпечного самознищення Едому. Злодіяння і лукавство Кремля дійшли до неба. Кров вбитих ним кожен день волає до Бога про суд і часу на покаяння майже не залишилося: за п’ятим і шостим віршем, йде сьомий… На жаль, і зміна влади не принесе країні зцілення. Люди сьомого вірша, захопивши владу, відразу ж почнуть криваві чистки серед еліт Росії, в боротьбі за переділ власності і контроль за ресурсами (Овд.8). Загальну траєкторію знищення продовжить страшна економічна криза (Овд. 5-6) і завершить вторгнення в Росію народів з півдня (Овд. 19). Бог відновить справедливість і поверне Крим Україні: “і спадки свої вже посяде дім Яковів” (Овд.17). Пророк Овдій – грізний післанець до тебе, цар Ахав: порахував Бог царство твоє, і покінчив його.

колишній декан Дніпропетровського

Біблійного Коледжу “Світло Євангелія”,

SATS PhD Student,

Олександр Лихошерстов,

Калгарі, Альберта

 

 

Література:

 

Agadjanian, Alex and Rousselet, Kathy. 2005. “Globalization and Identity Discourse in Russian Orthodoxy” in Eastern Orthodoxy in a Global Age. Tradition Faces the Twenty-first Century. ed. Agadjanian, Alex, Roudometof Victor and Pankhurst, Jerry. Walnut Creek, CA: AltaMira Press.

 

Griffin, Roger. 1998. International Fascism: Theories, Causes and the New Consensus.New York: Oxford University Press.

 

Dower, Nigel. 2009. “Development and Fundamentalism” in Overcoming Fundamentalism. Ethical Responses from Five Continents. ed. Hadsell, Heidi and Stuckelberger, Christoph. Geneva: Globethics.net

 

Kohn, Hans. 1965. Nationalism: Its Meaning and History, revised edition. NY: Van Nostrand Reinhold Co.

Kohn, Hans. 2008. The Idea Of Nationalism: A Study In Its Origins And Background. New Brunswick, New Jersey: Transaction Publishers.

 

Prussakov, V., and Shiropaev, A. 1993. Slava Rossii! [Glory to Russia!]. Moscow: Front natsional-revoliutsionnogo deistviia.

 

Shenfield, Stephen D. 2001. Russian Fascism: Traditions, Tendencies, Movements. NY: M.E. Sharpe Inc.

Hanson, Stephen E. 2007. “Russian Nationalism in a Post-Ideological Era” in Russia Watch: Essays in Honor of George Kolt.  ed. Rumer, Eugene B  and Wallander, Celeste A. Washington, D.C.: Center for Strategic and International Studies.

 

Трубецкой Е.Н. 1994. Избранное. М.: Канон.

 

Бердяев М.А. 1926. “Кошмар Злого Добра” в журналі Путь. Париж. 1926 (4).

 

Сперанский В.Н. “Четверть века назад (памяти Владимира Соловьева)” в журналі Путь. Париж. 1926 (2).

 

-1 thoughts on “Духовні уроки Криму i Донбасу: чому Бог знищить Росію як державу і як націю?

  • 07:13 | 3 липня, 2014 at 07:13
    Permalink

    1з заголовка видно, що людина мала приватну бес1ду з Богом. а, на жаль, не розум1е того, що це гр1х великий як1сь прогнози давати. бо все в1домо т1льки Богу – кого знищити, а кого розплодити. не втирайте оч1 людям, шановн1, бо 1 так досить очковтирач1в. а так, якщо по сов1ст1? крим що ваш був, що ви все про його повернення патякаете? якщо один придурковатий парт1ець пальцем показав 1 вир1шив кордон перенести 60 рок1в тому назад, то що це по-вашому, ваше здобуття в велик1й в1йн1? ви його завоювали, так? тод1 н1хто на це не звертав увагу бо була одна держава, один закон. а друга нетвереза людина в1ддавала все аби т1льки заволод1ти владою, то чому люди повинн1 ст1льки рок1в мучитися? гадливо все це спостер1гати, особливо ваш1 потужки поставити все з н1г на голову, не думаючи про те, що люди все-таки багато чого знають 1 розум1ють. а ви себе поставили на м1сце Бога 1 тут “розглагольствуете” в1д його 1мен1.

Comments are closed.