“Про ганебну ситуацію, в яку завів Росію Володимир Путін, можливість повернення Криму і майбутню революцію”

осійський опозиційний політик Іван Старіков після Помаранчевої революції знаний і в українському політикумі. Він давно співпрацює з Петром Ющенком, добре знайомий із третім Президентом України Віктором Ющенком, досить часто буває в Києві. Перед одним із таких приїздів кілька років тому Іван Валентинович в інтерв’ю «Україні молодій» пророкував залежній від нафти і газу російській економіці подальше падіння, а залежному від економічної ситуації суспільству — наростання незадоволення владою, яке рано чи пізно завершиться вибухом народного гніву…
Втім, про конкретні часові рамки такого сценарію тоді не йшлося. Тепер же, переконаний Старіков, втілення цього прогнозу — питання буквально кількох місяців. І призвели до того, що Росія опинилася на краю провалля, дії Володимира Путіна, для якого стурбований майбутнім своєї батьківщини Іван Валентинович не шкодує неприємних епітетів. Як, судячи з усього, й багато хто в оточенні кремлівського лідера. За словами Старікова, який, попри перебування в опозиції, тісно спілкується з багатьма впливовими в Кремлі людьми, психологічна ситуація в російських «верхах» зараз далеко не найкраща.
Про те, чи є у Путіна шанси вийти з кримсько-донбаського глухого кута і якими будуть економічні наслідки воєнних дій на сході України для обох наших держав, «УМ» розпитала російського опозиціонера в перерві між важливими переговорами, які він проводить у Києві.

«Росія нізащо б не виграла війну з Україною»

— Іване Валентиновичу, ви приїхали в Україну під час так званого перемир’я на Донбасі. За яке у бік української влади лунає чимало гострої критики. Мовляв, ухвалюючи закони про особливий статус Донбасу та амністію бійцям «ДНР» і «ЛНР» Київ пішов на непотрібні поступки Росії, замість диктувати свої умови. У владних коридорах на це відповідають, що в разі прямого вторгнення російських військ Україна однаково не мала б шансів на перемогу. Як на вашу думку, Росія дійсно настільки сильніша?

— Росія б нізащо не виграла цю війну. Бодай з однієї простої причини: у росіян, і в тому числі у «диванної» партії війни, яка підтримує агресію, немає настрою йти вмирати. А українці на це готові, адже вони захищають свою державу. Тому Україна обов’язково переможе. І Путін це добре розуміє.

— Але тоді, виходить, мають рацію ті, хто вважає, що Україні це «перемир’я» було не потрібне?

— Перемир’я потрібне. І Україні, й Росії треба було видихнути. Я знаю, хто впливає на Путіна, і знаю, що в цьому сенсі на нього також вплинули — він вирішив дати задній хід. Йому треба було зберегти обличчя без приниження для себе.

— Як, на вашу думку, надалі розвиватимуться події на Донбасі?

— Не буде ніякого розвитку ситуації. У нас немає військових сил вести цю гібридну війну. Росія тихо «сповзатиме» з цієї ганебної для неї історії і не братиме на свою шию ті проблеми, які сьогодні виникли в Донецьку і Луганську.

Але й поступки з боку вашої влади були необхідні. В України зараз величезні проблеми в економіці, а тепер частину їх Київ просто переклав на Москву.

— Що саме ви маєте на увазі?

— Надання особливого статусу «ДНР» та «ЛНР» означає, що вже не Україна, а Росія відповідатиме за розвиток цих бунтівних територій.

— Але ж критики закону про особливий статус Донбасу наголошують на тому, що, згідно з цим документом, саме український бюджет фактично фінансуватиме непідконтрольну Києву територію.

— Такого в цьому законі немає, прочитайте його уважно.

«У березні народ вийде на вулиці, щоб скинути Путіна»

Власне, Москва ВЖЕ програла цю війну. Фондові індекси сиплються, рубль падає щодо долара, а головне — Росія втратила довіру. А інститут довіри — це головне в економіці, завжди і всюди.

— Наскільки серйозно все це може вплинути на російську економіку? Деякі аналітики прогнозують їй ледве не швидкий дефолт…

— Та ні, дефолту не буде. Накопичень достатньо, аби до цього не дійшло. Але про стійкість російської економіки свідчить рахунок поточних операцій, різниця між експортом та імпортом.

У 2008 році, в розпал світової фінансової кризи, коли ціна за барель нафти впала до 37 доларів, позитивне сальдо у нас становило 5 мільярдів доларів. А коли я був заступником міністра економіки (у 1995-2000 рр. — Ред.), економіка при вартості нафти 17 доларів за барель зростала на 5,5%-6% від ВВП.

Сьогодні, при нинішній ціні в 96 доларів за барель, сальдо зовнішньоторговельного балансу обнулилося. Тобто ніякої стійкості російської економіки не існує, вона повністю залежна від зовнішніх факторів. Баланс бюджету збалансований при 107 доларах за барель нафти, а коли він опустився до 96 і падає далі — неминуче настане колапс. Вартість нафти на рівні 80 доларів за барель означатиме призупинення соціальних виплат, пенсій тощо…

Але це буде потім. А поки що в результаті здешевлення нафти й дії санкцій Заходу Росію чекає економічний спад — на рівні близько 2 відсотків ВВП по завершенні цього року. Найближчими місяцями відбудеться наростання проблем як у споживчому секторі, так і пов’язаних зі зростанням економіки. Більшість російських підприємств зупиниться. А це означає, що близько 7 мільйонів людей, які не отримають зарплату, вийдуть на вулиці — за моїм прогнозом, у березні 2015 року. І приєднаються до масових протестів, щоб скинути Путіна. Після цього йому залишиться тільки один вихід — втеча з країни.

— Сміливий прогноз. Але хто в такому разі займе його місце?

— (Серйозно) Я.

«Високий рейтинг Путіна — брехня!»

— Сподіваюся, перше інтерв’ю в новому статусі ви дасте «Україні молодій». Проте наразі про таку швидку перспективу повалення Путіна нібито нічого не свідчить. Судячи з соціологічних опитувань, його рейтинг впевнено прямує до 100%…

— Це брехня! Немає в Путіна ніякого рейтингу — він насправді менший за 30%. Бо якщо людям поставити питання: ви за війну чи проти? То одразу стане зрозуміло, яким є реальний рейтинг чинного президента Росії.

— На жаль, навіть особисте спілкування багатьох українців із родичами та знайомими в Російській Федерації свідчить про те, що завдяки телевізійній пропаганді політика ВВП у російського народу, м’яко кажучи, все ж користується значною популярністю.

— Повірте мені, майбутнє завжди визначає економіка. Щойно зайде мова про вплив на життя й гаманець кожної конкретної людини, штучність цього високого рейтингу стане очевидною.

«Вихід є: провести у Криму новий референдум — за вихід зі складу Російської Федерації»

— А наскільки відповідають дійсності чутки, що коли в результаті його дій Захід почав активно запроваджувати санкції проти Росії, проти Путіна сформувалася коаліція олігархів, чий бізнес залежить від зовнішньої торгівлі. І представники цієї групи нібито серйозно налаштовані зупинити Володимира Володимировича в будь-який спосіб…

— І зупинять. Ви ж бачите, риторика вже змінилася. А через два тижні — запам’ятайте цей термін — Путін почне відповзати. Йому прийде кінець, як і конфлікту на південному сході України, в який він вв’язався. Я, як патріот своєї країни, дуже хочу, щоб це завершилося без глобальних проблем, і він не втягнув у катастрофу й Росію.

— Але ж уже втягнув, хіба ні?

— Анексія Криму була безперечною дурницею. Я знаю людей, які спонукали президента до цього рішення — поставити хрест на майже 25-річній історії створення привабливого іміджу Росії, який мав остаточно сформуватися після Сочинської олімпіади.

І в результаті для Путіна зараз немає іншого виходу, окрім того, який пропоную я. Суть його полягає в тому, що на півострові проводиться референдум, на якому кримчани — кримські татари, інші небайдужі люди — голосують за вихід зі складу Росії і створення незалежної держави. Її визнає Європа й загалом світова спільнота, відповідні міжнародні організації відкривають повітряний простір і акваторію Чорного моря. Після цього Росія та Україна створюють наднаціональні органи для управління цим ексклавом на паритетних началах. Це означатиме, що ми зняли всі проблеми, пов’язані з Кримом, до якого Путіну не вдалося пробити коридор (через Південно-Східну Україну. — Ред.), і вийшли з цієї історії.

— Але в результаті одного такого «референдуму» Крим і був анексований…

— Та не було ніякого референдуму!

— Саме так. І де гарантія, що новий референдум, який ви пропонуєте, буде інакшим, ніж попередній?

— Гарантія стовідсоткова. Кримчани вже сповна насолодилися життям «у складі Російської Федерації». Тож повірте, непокоїтися за результат нового референдуму не варто.

— А в тих колах Російської держави, де ухвалюють рішення, комусь відомо про такий варіант виходу із ситуації, який ви пропонуєте?

— Ті люди, які за мною стоять, про нього знають і всіляко мене підтримують.

— А особисто Путін?

— Він знає й думає над цим. Мій близький друг, чиє ім’я я вам не називатиму, але який впливає на ухвалення рішень, сказав мені: Іване, їдь і домовляйся. Тому я до вас приїхав.

— Тобто ви тут домовляєтеся? Невже про те, щоб організувати Путіну такий «вихід зі збереженням обличчя»? А з ким саме, якщо не таємниця?

— (Пауза) Давайте я вам краще свої вірші почитаю.

ЦИТАТА

— Щойно центр перестає утримувати регіони, як це зараз відбувається в Росії, наростають відцентрові тенденції. І рух за федералізацію Сибіру — лише один із прикладів таких процесів. Тому розпад Російської Федерації неминучий — якщо ми не змінимо політику, через два роки такої країни на карті світу вже не буде.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Старіков Іван Валентинович

Російський політичний і громадський діяч, підприємець.

Народився 16 серпня 1960 р. у

с. Пайвіно Новосибірської області в родині агрономів. Освіта — вища, вчений-агроном, кандидат наук. У 1985—1993 р. працював агрономом та директором сільгосппідприємства в рідній області.

Колишній секретар політради «Союзу правих сил» з електоральної та інформаційної політики, колишній представник Костромської обладміністрації в Раді Федерації, заступник міністра економіки РФ у 1995—2000 р., депутат Держдуми І скликання (1993—1995 р., входив до складу фракції «Вибір Росії»). У 2005 р. перейшов із СПС до Демократичної партії Росії, зараз — член федеральної ради «Об’єднаного громадянського фронту» та політради «Російського народно–демократичного союзу».

На виборах президента Росії 2012 р. був довіреною особою Михайла Прохорова як «єдиного демократичного кандидата».

Весною 2014 р. — балотувався в мери Новосибірська від партії «Громадянська ініціатива», за кілька днів до голосування разом із низкою кандидатів від інших політичних сил зняв свою кандидатуру на користь представника КПРФ Анатолія Локтя, який єдиний мав рейтинг, достатній для того, щоб перемогти висуванця партії влади «Єдина Росія». Після перемоги Локтя обійняв посаду його заступника, з якої пішов, щоб балотуватися в губернатори Новосибірської області. Але до виборів, що відбулися 14 вересня 2014 р., його не допустили — обласний виборчком забракував частину підписів місцевих депутатів, зібраних на його підтримку.

Як і решта опозиційних кандидатів в інших областях, де перемогли винятково представники «Єдиної Росії», переконаний, що вибори були сфальсифіковані.

Україна Молода

Коментарі вимкнені.