Чому в Заліщиках з’явився острів посеред Дністра та що з ним пропонують зробити

У зв’язку з маловоддям на Дністрі в соціальних мережах з’явилося чимало обговорень щодо появи Заліщицького острова з-під води. Водночас острів не виник раптово і не є наслідком лише нинішнього зниження рівня води. Маловоддя лише оголило значну його частину, зробивши добре помітними процеси, які відбувалися тут протягом десятиліть.

Про те, як формувався Заліщицький острів, чому він продовжує змінюватися та що фактично доведеться зробити для повернення русла до попереднього стану, розповів Петро Площанський на сторінці «Врятуй Дністер від ГЕС».

За його словами, сучасний вигляд острова сформувався внаслідок поступової зміни русла Дністра, перерозподілу гравійно-піщаного матеріалу, накопичення намулу та органічних решток і подальшого заростання вербами.

Як формувався Заліщицький острів

Ще до формування острова фарватер Дністра нижче залізничного мосту проходив уздовж правого берега. Водночас уздовж лівого берега тягнулися мілини, що видно на лоцманській карті Дністра.

Саме ці мілини, наявність Заліщицького перекату в межах мосту та зміна характеру течії після спорудження опор залізничного мосту створили передумови для поступового формування острова.

Додатковими чинниками, за словами Петра Площанського, могли стати зсув ґрунту на стрімкому правому схилі приблизно за 650 метрів нижче залізничного мосту у 1974 році. Тоді в Дністер сповзли сотні тисяч кубометрів породи.

Ще одним фактором могла бути робота черпалки у другій половині ХХ століття під час формування судноплавного каналу вздовж правого берега.

На початку 2000-х років на сформованих гравійно-піщаних ділянках, окрім ефемерної, або піонерної, прибережної рослинності, почали підростати верби.

Надалі острів розвивався не лише в довжину і ширину, а й поступово наростав у висоту. Між вербами під час їх затоплення затримувалися намул, принесена повенями деревина, гілки та плаваюче сміття. У міру накопичення цього матеріалу поверхня острова підвищувалася, а на ній закріплювалися верби.

Коріння дерев проникало в гравійний прошарок, утримувало накопичений матеріал і захищало його від розмивання під час паводків. Так поступово формувалася вища й стійкіша поверхня острова.

Нині на острові сформувалося близько 3 гектарів вербового лісу.

Сам острів сьогодні простягнувся приблизно на кілометр і доходить до Заліщицького парку — Нижнього парку.

Його подальше розширення пов’язане з перерозподілом наносів у руслі Дністра. Швидка течія вздовж правого берега розмиває донні та берегові відклади, переносить гравійно-піщаний матеріал і відкладає його на лівобережній мілководній частині русла. Таким чином острів поступово нарощується вниз за течією.

Окремі зміни відбувалися і на правому березі.

Після тривалих періодів маловоддя 2015–2016 років, коли не було потужних весняних льодоходів, правий берег Дністра почав активно заростати вербами. Укорінені дерева поступово висунули берег у русло приблизно на 10 метрів, звузивши його та змінивши характер течії.

Це, своєю чергою, вплинуло на умови перенесення і відкладання гравійно-піщаного матеріалу нижче за течією.

Що змінилося порівняно з минулим

До формування острова існував вільний підхід до Дністра в районі Гусячого пляжу та пляжу біля Заліщицького парку.

Ці місця використовувалися для купання, прання, а також для вигону худоби та птиці.

Сьогодні між островом і берегом залишилася протока, яка в періоди низької водності значною мірою або повністю міліє. Вона замулена та захаращена деревиною, що створює не надто привабливе враження.

До рівня середніх водостоків острів переважно складений гравійно-піщаною сумішшю з намулом. Вище частка намулу, принесеної течією деревини та іншого сміття зростає.

З часом деревина перегниває, а коріння верб проникає в гравійний прошарок і додатково скріплює його.

Чи варто повертати русло Дністра до попереднього стану

На перший погляд, повернення русла до стану, який існував до формування острова, могло б відновити колишні пляжі.

Проте фактично це означало б масштабне втручання в русловий процес на ділянці між мостами, значні фінансові витрати та необхідність проведення складного комплексу проєктних і дозвільних процедур.

Для такого повернення, за оцінкою автора матеріалу, необхідно було б виконати низку робіт.

По-перше, вирубати, видалити та утилізувати дерева й кущі на площі близько 3 гектарів. Більша частина вербового лісу вже досягає висоти понад 10 метрів.

По-друге, видалити та вивезти шар намулу з рослинними рештками, деревиною та сміттям на площі близько 3 гектарів. За орієнтовної середньої потужності такого шару 0,5 метра це становило б близько 15 000 кубометрів матеріалу.

По-третє, для відновлення попередньої конфігурації русла необхідно було б перемістити верхню частину гравійного прошарку вздовж приблизно 1 кілометра і перерозподілити її по ширині русла, яка на цій ділянці сягає близько 200 метрів.

Тобто йдеться не про вилучення зайвого гравію, а переважно про його переміщення.

Певної кількості «зайвого» гравію, який можна було б просто вилучити з ділянки, фактично немає. Матеріал потрібно було б перерозподіляти в межах русла.

Початкові роботи частково можна було б виконувати бульдозерами в період межені. Проте на завершальних етапах техніка мала б працювати безпосередньо у воді, що значно ускладнило б проведення робіт.

Черпалка може вибирати гравій до корінних порід, але вона не вирішує питання його рівномірного розподілу вздовж берега для формування пляжу. У такому разі, як зазначає автор, можна отримати «Репужинський варіант» зі всіма його наслідками.

Крім безпосередніх земляних робіт, необхідні були б проєктування, погодження, оцінка впливу на довкілля та отримання відповідних дозволів.

Чи виправдає відновлення пляжів такі витрати

Ще одне питання — наскільки активно люди користуватимуться відновленими пляжами.

Навіть відновлення пляжів саме по собі не гарантує їх активного використання. Сьогодні ці ділянки використовуються порівняно мало.

Значна частина відпочивальників надає перевагу місцям, до яких можна під’їхати автомобілем і де вже створена відповідна інфраструктура. У цьому відношенні Тінистий пляж є значно привабливішим для масового відпочинку.

Безпосередніх під’їздів до Гусячого пляжу та пляжу в парку немає.

Тому навіть значні витрати на відновлення русла й пляжної смуги не обов’язково дадуть відповідний соціальний ефект.

Що пропонують зробити із Заліщицьким островом

На думку Петра Площанського, на Гусячому пляжі та біля Заліщицького парку доцільніше не намагатися повністю повертати Дністер до історичної конфігурації русла, а пристосувати наявний природний ландшафт для безпечного та зручного доступу людей.

Через протоку можна облаштувати переходи з каміння, подібні до тих, якими люди здавна користуються на Дністрі, зокрема на островах біля Устечка, Печорної, Репужинців та в інших місцях.

Через вербові зарості можна прокласти проходи до острова.

За ними вже є природний пляж із дрібною галькою — рінню, зручним берегом для купання та природною тінню від верб.

Такий підхід не потребує масштабного переміщення десятків тисяч кубометрів руслового матеріалу, вирубування сформованого вербового лісу та складного втручання в руслові процеси.

Він дозволяє використати те, що вже сформувала сама річка, і водночас зробити цю ділянку доступнішою для людей.