Хто дійсно має з них відслужити: голова РДА Сергій Сімчук чи депутат-волонтер Тарас Паляниця?

Про дивну ситуацію на Тернопіллі пише Олена Каменярська в мережі Фейсбук.
Маю свою думку з цього приводу і готова поділитись нею з вами, бо ДІСТАЛО!!!
Тараса я знаю як Волонтера з великої букви. З перших днів в АТО він пробув більше, ніж дома. Здоров’я, не зважаючи на юний вік, вже бажає кращого, бо й харчування в сухом’ятку дало про себе знати. За таким режимом, як він жив, встиг заробити гастрит і цілий букет болячок. Поїздки в зону бойових дій були різними: від доставки провізії – до перевезенням мирного населення, визволення полонених, 200-ті,300-ті…

Не з чуток знаю, що Тараса поважають і знають не лише в Почаєві а й у всьому Кременецькому районі. Веде активну підтримку бійців, ветеранів, продовжує займатись волонтерством. Оскільки є розумною і порядною людиною, він не міг стояти осторонь і дивитись на наших зажерілих чиновників, тому пішов депутатом в м. Почаїв. Про партію зараз говорити не буду, бо я не є прихильницею “Свободи”, але… Переконана, Тарасові однопартійці мають пишатись тим, що мають у своїх лавах такого достойного депутата. Першу повістку Тарас Паляниця отримав в дуже «цікавий» спосіб: весною цього року прислали відношення на міську раду, типу ваш депутат ухиляється від служби))) Мужик, який був в АТО більше часу, ніж вони усі разом взяті, пішов до військкомату, отримав повістку, пройшов медкомісію. Але за станом здоров’я йому дали відстрочку, бо на той час гастрит вже добряче давав про себе знати. До чого я веду? Та тут просто само собою виникає питання щодо самого вручення тих повісток. І проглядаються нюанси, які важко назвати випадковими.
Перша повістка була врученна одразу після того, як Тарас Паляниця разом з небайдужими депутатами та активістами написали звернення до міського голови про скасування рішення сесії. Саме тоді проголосували за виділення землі п. Мартуновському – однокласнику пана Сімчука. І дозволили приватизувати землю – 1 соту – в центрі Почаєва, у дворі міської ради))) Уявіть лише її реальну вартість, якщо стартова ціна однієї сотки в Почаєві – 1 тисяча доларів, і це якщо змовчати про центр міста. Друга повістка була вручена після того, як до Тараса почали дзвонити люди і працівники Почаївської лікарні з проханням про допомогу. Бо виникла проблема – захотіли закрити Почаївську лікарню.

Голова, видно, зрозумів, що на сесії рішення таке краще не приймати. Бо люди повстали раніше, ніж вони надумали зробили з Тараса “брехуна, який все видумав”. Наступного дня повістка в Тараса Паляниці була у руках))) Коли людина чесно робить хороші справи – на благо свого міста і приносить користь городянам, то вона, на думку так званих опонентів, одразу має вирушати до армії. Їм не вигідно, коли Тарас «воює», бо хоче забрати півгектара землі в колишнього голови кременецької ради Михальчука, записані на його маму. І повернути у власність Почаївської міської ради, аби потім роздати учасникам АТО. Погрози йому так і сипляться… Але, знаючи Тараса, і те, через що йому разом з Аллою Борисенко (Чонгар) довелось пройти, – впевнена: їх нічим не залякаєш. Скажу ще: ветерани АТО надають підтримку Тарасу, бо таких, як він, – наразі бракує тут, на місцях. Це людина, яка вирішує багато важливих питань і проблем, що з’явились саме завдяки нашій ненажерливій владі.