Квітковий рай Оксани Федчишин під Тернополем

Щоб помилуватися ніжно-фіолетовими квітами ароматної лаванди, не обов’язково їхати у французький Прованс. Романтичне духмяне поле розкинулося за мальовничим селом Зарубинці Збаразького району – буквально за 25 кілометрів від Тернополя. Поруч із лавандою заворожує погляд дивовижна феєрія барвистих квітів різних видів і сортів, які з любов’ю плекає збаражчанка Оксана Федчишин.

– Для мене це і робота, і захоплення, – розповідає господиня квіткової долини Марії Безкоровайній з газети «Сільський господар плюс». – Дуже люблю землю. Іноді здається, що навіть більше, ніж квіти. У дитинстві літні канікули завжди проводила в Зарубинцях. Там і відпочивала, і до праці звикала. Вчитися було в кого. Моя бабуся Марія та дідусь Петро тримали велику господарку і обробляли городи. Бабця ніколи не сиділа без роботи. Маленька на зріст, моторна – вона трудилася, як бджілка. Мабуть, це від неї я успадкувала таке завзяття до праці. Коли не стало бабусі і дідуся, а за ними пішла у засвіти і моя мама, я отримала у спадок двадцять сотих городу біля хати і ще шістдесят за селом. Продавати за безцінь обійстя не хотілося, тож вирішила там господарювати. Зняла з горища квасолю і засадила нею увесь город. Урожай вдався добрий, але за нього тоді платили копійки. З тих пір квасолі не вирощую. Замість неї посадила квіти. Спочатку люди дивувалися, що ж я там роблю. Бо у всіх восени чорна земля, а я під зиму квіти саджаю. Тепер сусіди приходять помилуватися квітковою красою.

КОЛЕКЦІОНЕРКА КВІТІВ

А подивитися тут є на що. Тисячі квітів різних сортів і кольорів: арабіс кавказький, шавлія, гвоздики, лілейники, магнолія, гінкгобілоба, пряні трави, крокуси, очиток, адоніси, флокси, айстри, ґрунтопокривні троянди, альпійські кущі, клумбові квіти, декоративні злаки (міскантуси, овсяниці, житняк), декоративно-квітучі кущі (вейгела, бузок, жасмин, деція, мигдаль, форзиція, будлея, або метеликове дерево), в’юнкі ліани (жимолость, кампсіс). Цей список можна ще довго продовжувати. Але краще все-таки побачити цю красу своїми очима. Тут можна влаштовувати цікаві екскурсії та чудові фотосесії, а також набратися досвіду, як правильно доглядати за квітами.

– Іноді мені здається, що я цим займаюся все життя, – каже Оксана. – Люблю квіти до безтями. Вони радують мене з перших днів весни і аж до морозів. Флору постійно оновлюю. Сподобалася квітка – одразу купляю. Не шкодую на це грошей. Замовляю в Інтернеті, часто купую у бабусь на ринку. Буває, що квітка не дуже припала до душі, але у мене такої ще нема, а отже, треба купувати. Часом і не знаю, яка у квітки назва, але все одно її беру. Потім, коли розквітне, шукаю про неї інформацію в Інтернеті та книжках. Хтось колекціонує марки, хтось – грошові банкноти, а я – квіти. І отримую від цього неймовірну насолоду.

«KVITKAROSS»

Оксана Федчишин вирощує лише багаторічні рослини, які добре переносять наші зими і не потребують особливого догляду. Жінка каже, що її квітам потрібні лише сонце, полив і відкритий ґрунт. Тому нічим їх не підживлює. З бур’янами теж бореться вручну.

– Вирощуємо квіти всією родиною, – каже Оксана. – Тато відповідає за полив, тітка Софія і тітка Марія допомагають сапати, полоти і стригти рослини, дядько Василь керує мотоблоком. Крім того, тато садить для своїх потреб моркву, буряк і цибулю. Від картоплі ми відмовилися – її вигідніше купити. Наше квіткове господарство – це майже гектар землі: вісімдесят сотих власної і ще двадцять на тимчасове користування дали сусіди. Має воно і свою символічну назву – «Kvitkaross», яка походить від мого дівочого прізвища Росипко.

ОКРАСА І ПРИПРАВА

Свої квіти Оксана Федчишин продає переважно на ринку. Чимало висіває на природі. Її ароматні «вихованці» ростуть біля місцевої школи, прикрашають вони і «Хресну дорогу» біля сільської церкви. Кілька років тому Оксана закінчила у Львові курси з ландшафтного дизайну, тож тепер облаштовує клумби на приватних подвір’ях.

– Запити у людей бувають різні, – говорить квітникарка. – Одні просять засадити альпійську гірку, хтось бажає облаштувати традиційну квіткову клумбу. Досить популярними є грядки із пряних трав: оригано, чебрецю, селери, цибулі шніт. Вони одночасно і окраса грядки, і приправа у кулінарії. Також вирощую лікарські рослини – м’яту, мелісу, звіробій, ехінацею – і готую з них духмяні чаї.

ЗАРУБИНЕЦЬКИЙ ПРОВАНС

– Кожна квітка для мене по-своєму красива і дорога, але найбільше я люблю лаванду, – зізнається жінка. – Три роки я висівала її у ґрунт, але всі спроби були безрезультатні. І лише торік лаванда зацвіла. Відомий перський науковець, філософ і лікар Авіценна казав, що лаванда – це мітла для мозку і батіг для серця. Її вважають символом кохання, відданості і ніжності. Колись цю рослину вішали над дверима, бо вважали, що вона не впускає у хату злі сили. Її використовують у косметології, з неї виготовляють олію, яка живить і зволожує шкіру. Чимало рецептів з додаванням квіток лаванди пропонує і народна медицина. А чого лише вартує аромат лаванди! Він заспокоює і додає енергії. 

Ця рослина, за словами квітникарки, досить невибаглива. Вона добре приживається як і в родючих чорноземах, так і в піщаних грунтах. Лаванда любить сонце і вологість. Квітне з кінця червня і до кінця липня. А якщо її вчасно обрізати, то у серпні вона знову зацвіте.

– Як тільки квіти починають розпускатися, я їх обрізаю, – ділиться досвідом Оксана Федчишин. – Тоді вони зберігають свій ніжно-фіолетовий колір і як сухоцвіти прикрашають у вазі кімнату. Для цих потреб я також вирощую кермек різних кольорів. Інших у вазу не ставлю. Для мене зрізані квіти – мертві. Люблю милуватися квітами лише на грядці. Тому для мене праця на полі – це відпочинок. Бо тут не лише квіти, а й бджоли, лелеки, метелики, перепілки. У цьому земному раю інше життя. Я тут набираюся сил, черпаю енергію і дихаю на повні груди.