Мамо, я сьогодні міг померти, – у Збаражі дитина налякалася собак

11 червня в районі АТК у Збаражі сина Тетяни Коваль ледве не покусали дві велетенські злі собаки.  Про це йдеться у групі Політичний Збараж.

• Дякую Богу, що добрий чоловік взяв його у свою машину і підвіз додому. Не буду багато писати про шок, який пережила дитина, через те, що ввечері від’їхала на самокаті від дому на 300м. Напишу його слова:
  – Мамо я сьогодні міг померти. Мене чуть не зажерли собаки!
  Далі він почав плакати і дякувати тому чоловіку, що його врятував.
  Нападали ці собаки на нього двічі дорогою туди і назад. Він не мав вибору, повинен був повертатись. Сказав, що думав, що якщо не дивитиметься їм у очі та поводитиметься, наче їх не помічає, то вони не нападуть. Тому він стояв і чекав на їх вирок. А вони стоячи 1,5 м від нього гарчали. Я не знаю, як мій син витерпів у такий момент стояти і не рухатись? Що він пережив? Шкода, що у нього не було телефону. Але чи ми б встигли, якби вони таки напали на нього?
  Коли я жила у Збаражі ще дитиною (це могло б бути і інше місто) ми грались до сутінків ганяючи по всім вулицям. А сусідський пес був міцно прив’язаний. Безпритульних псів пам’ятаю – це завжди були величезні собаки, від яких не знала чого чекати. Ніколи їх не чіпала, але були випадки, коли ні з того ні з сього таке здоровидло гналось за мною, бо у нього був поганий настрій, а я була малого зросту, а значить я уже легка здобич. І хтось з дорослих відігнав того пса. А я ревіла налякана до смерті. От таке ж трапилось з моїм сином.
  Собаки – це тварини. А люди – це люди. В першу чергу треба дбати про безпеку громадян, а вже потім собак. Я не ненавиджу псів. Але якщо б ці тварини покусали мою дитину, бо вона просто маленького зросту і була легкою здобиччю, то що б тоді? Якби не їхав цей чоловік на машині, ви б спостерігали за похороном чи скидались би усім містом на пластичні операції мому сину, щоб він хоч якось був схожий на людину? Звісно я не пробачила б собі, що відпустила дитину покататись вечері. Я й зараз зла на свою необережність. Виявляється у Збаражі не можна гуляти влітку о 21:00, коли ще день, але вже мало людей на вулицях. І звісно ж тоді я б доклала всіх зусиль, щоб цих собак більше не було на вулицях.
  І оскільки у нашому місті немає притулку, то їх треба усипити.
  Я зараз звертаюсь до всіх захисників собак – дуже прошу позабирайте цих собачок до себе і любіть їх не платонічно, не коментарями. А тим, хто пише, що вони злі, бо їх хтось там б’є чи знущається з них, просто не знає, що собака, це різновид одомашненого вовка. Без господаря, вони керуються законами зграї. Люди стають для них частиною зраї. Тобто, час від часу вони намагаються зайняти лідерські позиції, особливо на “своїй” території. Оскільки вони не дуже агресивні, то намагаються домінувати над слабкими гуманоїдами, типу дітей. Моя дитина жодну собаку в своєму житті ще не образила. Я навчаю дітей про відповідне ставлення до тварин, які заслуговують на любов та пошану, бо вони створені Богом. А от собаки уже нашкодити моїм дітям і не лише в понеділок. Наприклад сусідський песик без прив’язі двічі цапнув за руку мою донечку. Двічі! І це не стало аргументом, щоб прив’язати песика. Бо можливо донечка на нього махала рукою – тобто дала песику привід. У першому випадку обидві донечки стояли коло миски кота, до якої прибіг цей песик. Вони просто спостерігали і говорили йому не їсти їжу нашого кота. Собака цапнула легко за руку доню і обидві дитини мали переляк, і я ще довго їх заспокоювала. У другому випадку донечка махнула рукою, бо собачка знову прийшла на чуже подвір’я, прогнала нашого кота від миски і їла його їжу. Малій 4-річній дитині було не зрозуміло, чому чужий пес так себе поводить і вона його хотіла прогнати. Звичайно я пояснила донечці, що не можна чіпати цього пса, а кликати мене, якщо він заходить на подвір’я. І все одно боюсь, що вона забуде мою настанову. А обгородити подвір’я новим муром на разі немає змоги. Власників песика я попередила про цапання… Песик добрий, далі бігає на наше подвір’я і я не знаю чого від нього очікувати, бо діти самі граються на дворі.
  Ми не можемо захистити людей і дітей навіть від песика, а будемо захищати собак від людей, яких ці ж собаки реально можуть покалічити. Всі наче чекають, що трапиться щось жахливе, щоб заворушитись і серйозно до цього питання поставитись. Я вважаю, що повинна бути служба, яка захищає територію міста від такої ймовірної і реальної небезпеки. І вона є – ветеринарна служба.
  Тому що людина – це є основа суспільства, а не собака. А ми зараз захищаємо собак, які нападають на людей. Просто не розумію вас люди? Чи вас просто ніколи не кусали собаки просто так, бо ви йшли по вулиці і мріяли про смачну вечерю дома? Шкода, бо якби вкусили, ви б зараз не захищали цих тварин, які становлять РЕАЛЬНУ небезпеку для жителів вашого міста, для ваших дітей та сусідів! Якщо немає притулку, значить треба усипити. Якщо відомо, які саме агресивні особини, то їх точно в впершу чергу треба усипити, навіть якщо є притулок. Раз вкусивши чи напавши на людину, пес, особливо бездомний, практично ніколи не зможе позбутись цього навику, хіба з допомогою досвідчених кінологів і кропітливої праці над ними собачих спеціалістів.
  В першу чергу пси – це тварини, що захищають свою територію і їм глибоко плювати на всі людські добрі наміри. А для цих бездомних собак їх територія – це всі вулиці Збаража. Отож мої діти сидітимуть на подвір’ї вечорами і я тепер теж, бо теж малого зросту в ж легкою здобиччю для цих собак, а дітям потрібна мама 🙂 І ми чекатимемо, поки ветеринарна служба міста не вирішить це питання. Можливо не дочекаємося 🙁 Я не піду їх усипляти, бо не маю такого права і відстрілювати теж, це не моя робота. Є люди, які отримують зарплати, щоб стояти на варті спокою та захисту населення від бездомних тварин, які вже довели, що становлять загрозу. Ото ж чекатимемо….
  Я не ненавиджу собак. Але в даному питанні треба швидко приймати рішення, щоб потім не ойкати чи айкати і рішення має бути на користь захисту населення, тобто в першу чергу людей! Якщо немає відповідного закладу, то собак потрібно негайно прибрати з вулиць. І нащо тут сперечатися? Чи потім всі дружно поплачемо на чиїйсь маленькій могилі і покачаємо голівками і звідусіль лунатимуть тихі репліки типу “і чому тих собак не прибрали з вулиць?”, “І чому ніхто нічого не зробив?”, “хто має за це відповідати?!” І захисники собак тихенько скажуть: “а ми якраз роздумувати як би то притулок для тварин побудувати…ой не встигли…думали що ж то тваринки хороші….що ж то люди погані…а тут таке…ми не винні… То ж просто собаки… А то ж дитина певно оком поганим на пса глянула і він не стерпів…а чого він в обід ішов за хлібом, треба було дома сидіти?… А чого нас слухали?…” Але тоді вже таки буде піздно…
  І ще одне. Я ніколи не впущу у дім вуличну собаку, бо я не знаю ні її історії, ні її характеру. А потім виривати своє диття, яке далось кров’ю і потом з щелепи собачки, яку я вирішила врятувати, я не хочу. Є випадки жорстокою поведінки собак з власним господарем чи дитиною господаря, яка перед тим роками мирно відпочивала з псом на одному дивані. Завжди обиратиму життя і здоров’я людини, а далі можна позахищати і природу, коли люди захищені. Сподіваюсь ви мене правильно зрозумієте. Є моменти коли треба думати серцем, співчувати, жаліти, а є моменти, коли треба приймати тверді рішення, можливо неприємні і не бажані і ніхто від них не буде у захваті, але прийняти, щоб це не обернулося катастрофою для чиєїсь сім’ї. І завжди будуть ті, хто сидячи в комфорті, ніколи не обпікшись, будуть за і проти… лише тому, що їм так подобається в їм жаль, а не проаналізувавши всі плюси та мінуси і можливі наслідки…нажаль…
  Дуже не хочеться, щоб відбувся акт справедливості, який притаманний людям. Це відбувається так. Собачки когось пожерли, покалічили. Обізлений родич жертви цих “нещасних тварин” іде і травить тих собак. Ми – населення міста, спостерігаємо, як ці тварини у конвульсіях гинуть по вулицях.
  Що? Не гарно? Не приємно?
  Але ж ми любимо сперечатися… Давайте і тут розведемо полеміку, хто за а хто проти? Тому нижче мабуть будуть коментарі тих, хто любить даний процес сперечання. Правда всі суперечки швидко припиняться, якщо трапиться біда. І буде як з отими фото покаліченого коня, де всі обізлено погрожували винуватцю. Правда цього разу винуватцями будуть пси, а жертвою людина.
  Давайте захищати найдорожче, а тоді все решта. Давайте діяти мудро згідно обставин і можливостей.
  Особисто мені шкода цих тварин і навіть дуже, але більше мені шкода власної дитини!
  Своїй дитині я пояснила, що тепер вечорами виходити, виїжджати на велосипеді на центральну вулицю міста не можна, бо наразі діє незаконна, яле справжнісінька комендантська година, яку встановлюють незахищені ніким песики міста. 🙁