Уже 15 років не має ні кола ні двора безпритульний з Монастириської

На вулицях великих міст присутністю безхатченків, на жаль, уже нікого не здивуєш. Вони живуть власним нікому не потрібним життям та прозаїчними проблемами – що з’їсти і де переночувати. Проте за кожною такою людиною криється окрема доля.

Уже п’ятнадцять років не має ні кола ні двора безпритульний Семен (з етичних міркувань його ім’я змінене) з Монастириської, пише газета “Сільський господар плюс”. У попередні роки він працював на пилорамі у місцевого підприємця. Там і жив. А зараз вже більше року проживає у збитій з дощок буді на території колишньої інфекційної лікарні. Цей випадок не привертав би уваги і не виглядав би так дико на фоні аналогічних безхатченків, якби не стосувався Монастириської – невеликого райцентру, де всі люди на виду. Проте про Семена, виявляється, ніхто не чув і не знає, за винятком окремих людей, які час від часу приносять йому до буди їжу і одяг. А у владних інстанціях райцентру кажуть, що жодних звернень щодо цього чоловіка не отримували. І лише після втручання редакції його долею зацікавилися та пообіцяли спробувати допомогти. Принаймні, у цьому запевнили нас у районному управлінні соціального захисту населення.
За стільки років поневірянь Семен, правду кажучи, дуже опустився. Він випиває із собі подібними, проте зв’язку з іншими людьми не втрачає. Він має добру пам’ять, все чудово усвідомлює і час від часу ходить на підробіток до тих, хто покличе. То на землі допомагає, то біля хати. Доказом цього є його мозолі на руках. Саме вони, каже чоловік, допомагають йому вижити. І більше ніхто. Ні родичі, ні держава. Небайдужою до його долі виявилася місцева активістка, депутат міської ради Світлана Безділь. Власне вона першою підняла його питання у соціальних мережах. Якою б не була людина, пише вона, їй треба допомогти, бо неприпустимо, щоб у наш час на території містечка жила людина у таких собачих умовах, а всім було байдуже.
До речі, Семен розповів, що у нього є рідні сестра і брат. Власної сім’ї у нього ніколи не було. Сестра мешкає у Києві, а брат – у Монастириській – неподалік того місця, в якому зараз виживає Семен. Безхатченко стверджує, що доки мама була жива, він жив разом з нею і братом. А після її смерті почалися проблеми. Мовляв, чи то брат незаконно його виписав з хати, чи то він сам, будучи напідпитку, переписав свою частку житла на брата. Відтоді й поневіряється по вулицях.
Натомість, брат стверджує, що Семен виписався з хати сам, плануючи переїхати до сестри до Києва. І вже тоді, стверджує він, Семен випивав і неодноразово через нього загорялася хата. Повернути брата до хати зараз він категорично відмовляється.
Не може нічим допомогти і міська рада. Очільник Андрій Старух каже, що на її балансі нема жодного житла, щоби запропонувати чоловікові, а в апараті міської ради відсутні соціальні служби, які могли б зайнятися його питанням. Натомість, каже голова міста, колись пропонував цьому чоловікові звернутися до місцевого комунального підприємства «Монастириський комунсервіс» із проханням працевлаштуватися. Проте, його керівник Олександра Іванців запевнила, що він до них не приходив. Хоча зараз їм потрібні прибиральники на кладовищі та на стадіоні на мінімальну зарплату 3200 гривень. Проте вона не готова брати на роботу людину, яка випиває.
Тим часом Семен згідний на те, аби його помістили у геріатричний центр, але для цього він повинен отримувати пенсію або хоча б якусь соціальну допомогу. Ні одного, ні другого в нього нема, бо йому лише 58 років. Він навіть не знає, де його паспорт. Ще якусь надію має на сестру, яка, за його словами, обіцяла дати 1,5–2 тисячі доларів на купівлю хати, хоча, каже він, за такі гроші житла не купиш. Правда це чи ні, невідомо, але наразі він залишається на вулиці, а зима не за горами. До речі, біля дерев’яного помешкання Семен завбачливо вже почав складати хмиз для обігріву.
Сподіваємося, що місцева влада разом з управлінням соцзахисту та іншими службами знайдуть компроміс. А Семен не замерзне у дерев’яній буді посеред цивілізованого міста збайдужілих людей.
Любов ТИМЧУК для газети “Сільський господар плюс”.

P.S. Відразу на наступний день після приїзду журналіста питання подальшої долі безхатченка вирішилося. Нам повідомили, що відбулося засідання комісії за участю відповідних служб. У результаті – обстежено місце проживання Семена та проведено медичний огляд самого чоловіка. Зараз і найближчим часом він перебуватиме у районній лікарні на лікуванні. Якою буде подальша його доля, повідомимо читачам газети згодом.