На Тернопільщині Марія Анісімова висіяла Тризуб чорнобривцями (фото)

Марія Анісімова з Чорткова пропрацювала на газетярській ниві довгі роки, сьогодні вона (їй самій навіть не хочеться у це вірити) пенсіонерка, хоч енергії та запалу п. Марії вистарчило б ще на кількох осіб. Знаю цю жінку вже багато років, завжди захоплююсь її скромністю та добротою. У 1995 році вона разом із світлої пам’яті журналістом Петром Шептицьким та Василем Мельником почали «кувати на «кухні» першу незалежну у Чорткові газету (була така) «Досвітні вогні».  А ще Марія Валентинівна – мати воїна-«афганця», душа котрого одразу після військової служби пішла у засвіти. Через це, мабуть, у мене до неї особлива пошана і любов.

Марія Анісімова – справдешня патріотка України, вона усім своїм єством не сприймає фальшивої риторики лженаціоналістів, усіляких суспільних покручів у вишиванках, багатьох  нинішніх кандидатів у депутати, котрі, як ті заслані парашутисти двоголовою і безголовою владами щось белькочуть про майбутній добробут та інвестиції на окремо взятій Чортківщині. «Хлопці, – каже вона, – від ваших теревенів вже вуха починають в’янути. Де ви були, «козачкуваті чухраїнці», до цього часу? Під кого лягали, аби надбати свої мільйонні/мільярдні статки?». Більшої націоналістки, як Марія Анісімова, годі й пошукати у місті.

Не сприймаючи кожною своєю живою клітиною приходу Віктора Януковича до влади, не поділяючи його методів управління країною, розгулу у ній бандитизму, корупції і псевдодемократії, п. Марія власноруч на грядці перед своєю квартирою у багатоповерхівці висіяла з чорнобривців державний герб – Тризуб. Часто-густо в розмові жінка адресує українському президенту (Віктору ІІ) слова Великого Кобзаря: «А той Другий доконає вдову-сиротину». На ці процитовані рядки Тараса Шевченка сусідка Марії Анісімової реагує гіркотно: «Ото й тільки того, що при цій владі буде цвісти лише Тризуб на вашій грядці. Регіонали запевняють, що «руїну вже подолали», залишається тільки всіх українців закувати в кайдани і язики до піднебінь попришивати, аби не мололи щось зайвого».

«Мені дуже приємно, що висіяним Тризубом  милуються пересічні громадяди, – каже Марія Анісімова. Відрадно бачити, захоплення ним чортківських юнаків і юнок – щоденно кілька молодих людей фотографуються на фоні Тризуба. Коли я увечері поливаю своє творіння – квітчастий герб, чую як вони поміж себе говорять: «Оце клас!», «Оце чудово!», «Оце незрівнянно!». Підбігають діти, вихлюпуючи у часопростір свої емоції: «Це наш Тризуб. Правда, гарний?». Люди старшого покоління розчулюються до сліз, це треба тільки побачити і почути. Підійшов якось до Тризуба чоловік, став навпроти нього і перехрестився. Незнайома жінка, зронивши сльозу, мовила: «Боже, душа радіє і водночас плаче за тими, хто загинув за Україну. Моїх батьків у 40-х роках минулого століття, як ворогів народу, вислали у Сибір, я там, на чужині, народилася. Нещодавно сфотографувала ваш Тризуб і вислала в Канаду своїм родичам». Кілька днів тому фотографувалася біля Тризуба група людей, розмовляла англійською, коли їх запитали звідки вони,то почули відповідь: «З Канади!».

Мій онук дного разу мене запитав: «Бабусю, чому усі так любуються нашим Тризубом?». Я відповіла йому: «Як би ти знав, онучку, як мені і всім справжнім українцям хочеться, щоб наша Україна була такою ж квітучою як цей державний символ. На жаль, маємо замість квіту на своїй материзні велику руїну. Сподіваюся (уже вкотре), що цьогорічні вибори докорінно змінять ситуацію у нашій країні. Якщо цього не станеться, то вигасатиме Україна після 28 жовтня – дня виборів до Верховної Ради, як згасає/опадає восени пелюстя квітів, серед яких і наші чорнобривці, квітчастий Тризуб – символ нашої незламності і свободи».

Володимир Погорецький