Дивовижні короваї пече Світлана Шовкопляс із Кременця

Світлина від Газета "Сільський господар плюс".

Українське весілля з усіма його обрядами нині мало хто святкує, втім коровай все ж залишається обов’язковим атрибутом тієї особливої події. Щоправда віднайти господиню, яка вдома пече весільний хліб, тепер не так вже й просто. Його молодята зазвичай замовляють у пекарнях. Та й той прикрашений уже в європейському стилі – мастикою і намистинками. А от 32-річна Світлана Шовкопляс із Кременця випікає духмяний коровай, оздоблений за давньою українською традицією – квітами і колоссям із прісного тіста. І хоч досвід коровайниці у господині невеликий, однак слава про її весільний хліб уже розійшлася Кременеччиною.

– Моє захоплення кулінарією розпочалося із тортів, – розповідає Світлана. – Але коли вперше побачила коровай Оксани Клюйко із Дубровиці Рівненської області, вирішила навчитися й собі цієї справи. Власне Оксана і стала для мене першим вчителем. Хоча у нашій родині я не єдина коровайниця. Весільний хліб свого часу виготовляла мати мого чоловіка. Та й у мене вдома збереглася піч, у якій я щороку випікаю паску. А от коровай печу в електричній духовці за рецептом, який мені передала дубровицька господиня. Чогось надзвичайного у ньому нема, втім смак випічки – неперевершений. Крім того, коровай довго зберігає свіжість. Навіть через два тижні він пухкий і духмяний, наче щойно з печі.
Процес випікання весільного хліба – досить тривалий. Світлана Шовкопляс розпочинає його за чотири-п’ять днів до весілля. Цей час, за словами господині, найкращий для того, щоб вивітрилися дріжджі і проявився справжній смак короваю.
– Продукти, з яких випікаю коровай, а це – борошно, молоко, сметана, яйця, цукор, дріжджі і ваніль – завжди свіжі і якісні, – каже Світлана. – Дехто з господинь додає до тіста родзинки і цукати. Я цього не роблю, бо вважаю, що тоді коровай втрачає всю свою сутність і перетворюється у звичайну паску. Готувати опару розпочинаю о сьомій ранку. Відтак замішую тісто. Двічі воно сходить у великій посудині і ще один раз – у формі. Постійно слідкую, щоб температура на кухні була не надто високою і дуже низькою – інакше тісто погано підніматиметься. Останню хлібину триповерхового короваю виймаю приблизно о восьмій вечора.
Відтак коровай Світлана прикрашає трояндами, ромашками, волошками, пшеничними колосками, а на верхівку ставить пару голубів та два кільця. Цю оздобу, яка також є їстівною, господиня випікає з прісного тіста і прикріплює до хліба дерев’яними шпажками. Кожна з прикрас є своєрідним оберегом. Троянди символізують красу, ромашки – добро і ніжність, волошки – відданість, колосся є оберегом достатку, а пара голубів – символом вірності і кохання. Обрядові хліби, якими батьки благословляють молодят, господиня, крім квітів, оздоблює завитками, що символізують нескінченність життя.
За традицією, пекти коровай може тільки жінка, щаслива у шлюбі. Адже цей хліб є символом добробуту і миру в домі. Тому так важливо, щоб його виготовляла добра господиня, любляча дружина і мати. Світлана Шовкопляс – саме з таких. Разом із чоловіком Вадимом вони виховують у любові трьох красенів-синочків – Максима, Давида і Вадима.
– Це надто відповідальна справа – пекти коровай, – каже Світлана. – Господиня вкладає у цей хліб частинку своєї душі. Тому основні інгредієнти мого святкового виробу – гарний настрій і добрі помисли, якими я із задоволенням ділюся з нареченими.

Марія ІЛИК

Газета “Сільський господар плюс”

Коментарі вимкнені.