Печеру відлюдника на Тернопільщині спотворили чиновники і «активісти» — замість охорони пам’ятки маємо вандалізм

На Чортківщині, в околицях села Крутилів, нищиться унікальна історико-духовна пам’ятка – Печера Відлюдника, розташована біля підніжжя стародавнього Звенигородського городища. Вона десятиліттями залишалась недоторканою завдяки своїй віддаленості та важкодоступності. Проте, як виявилось, навіть густий ліс і круті підйоми не рятують від руйнівного «ентузіазму».
Ця печера — не просто скеля з двома камерами. Це місце із сакральною історією: імовірно, ще в язичницькі часи тут було святилище, а з XVII століття і до початку ХХ — місце усамітнення і молитви для цілого покоління відлюдників. Скельна капличка, житлова кімната, залишки сакральних фігур, включно з частиною статуї святого Онуфрія — усе це становить цінний фрагмент історії нашої землі.
Проте сьогоднішній вигляд печери викликає не захват, а шок. Замість історичної автентики – біле пластикове вікно (!) в старовинному отворі печери, поряд — гіпсова статуя Божої Матері, грубо пофарбована під бронзу, без жодного художнього смаку.
Як з’ясувалося, до «облаштування» печери доклали рук активні пенсіонери з сусіднього села Кринцилів. Замість того, щоб берегти культурну спадщину, її почали «покращувати» за власними уявленнями про святість і красу.
Але на цьому історія не закінчується. Чиновники з обласного управління туризму також долучились до цього сумнівного процесу. Прямо біля входу до печери прикріпили чималий туристичний стенд з логотипом «Тернопілля». І начебто все добре — інформування туристів важливе. Та не тоді, коли для цього свердлять скелю, яка є частиною пам’ятки, та ще й закривають залишки давнього (хоч і вицвілого) напису.
Крім того, сам стенд розташований у невдалому місці: він порушує естетику простору, відволікає від самої печери, псує фотографії та враження. Його можна було б поставити на початку туристичної стежки — це складніше, але безпечніше для самої пам’ятки.
Наразі печера страждає від плісняви й грибка — через пластикове вікно зникла природна вентиляція. Волога, замість виходити назовні, накопичується, провокуючи гниття і руйнацію стін.
Чи буде відповідальність? Чи хтось відновить автентичний вигляд святині? Чи знову маємо типовий приклад, коли безвідповідальне втручання під виглядом «турботи» перетворює унікальну спадщину на ще один провінційний несмак?