Про що розповідають дзвони Козови

     А колись, звуки цих дзвонів, скликали на ці обряди вірних із Теофіпілки, Геленкова та Вікторівки. Зрозуміло нам всім і те, що ці дзвони є найстарішими у нашому містечку, і напевно, наймелодійнішими. Зараз на нашій дзвіниці є лише 2 дзвони, але колись їх було 5, відповідно до кількості кріплень. Зокрема на відкритці з 1930 року можемо побачити саме таку їх кількість.

     Церковні дзвони мали не просту історію. Старші люди можуть розповісти про те, як на них острили зуби російська, німецька та польська армії, щоб переробити їх на зброю. Саме через ці історичні перипетії 3 менші дзвони втрачено. Переказують, ніби якісь з них, люди закопали в землю, щоб не віддати загарбникам, але поки що, пошуки їх не дали ніякого результату. Про історію найбільшого дзвону розповідає нам напис на його кріпленні: “ТО В (18)83 В АМЕРИ(Ц)І З КОЗО(В)И НА СЛАВУ БОГУ”. Отже, наші земляки, що виїхали (скоріш всього на заробітки) і проживали у Америці, пожертвували великий дзвін для новозбудованої церкви у рідному містечку.

     Ось тут бачимо добрий приклад для наслідування для сучасного покоління заробітчан – робити пожертви “НА СЛАВУ БОЖУ” бо все, що ми маємо, ми отримуємо від Бога. На жаль, цей дзвін не зберігся, і що з ним сталося – невідомо. Скоріш за все московські окупанти під час І Світової війни його знищили.

     А теперішній великий дзвін вилитий у 1921 році, і має на собі напис “СОТЕР СТЕФАН”, що свідчить або про виробника цього дзвону, або про його жертводавця.

    Другий збережений дзвін нашої дзвіниці, сам охоче розповідає про свою історію, лише вартує поглянути на нього зблизька і трішки знати латинську мову (бо напис на ньому є саме цією мовою). А говорить він про таке: “Цей дзвін за правління августішого Фердинанда І імператора. Справлений за пожертви козівської громади для церкви під назвою Успіння Пресвятої Діви Марії року Божого 1839 приготовлений під опікою всечесного отця Василія Літинського місцевого пароха”. Як бачимо, цей дзвін майже на 60 років старший від самої дзвіниці і церкви. Отже, козівчани перенесли його із старої дзвіниці на нову, вказуючи цим на важливість цього дзвону для парафіяльного життя. Окрім того, текст на дзвоні знов таки говорить нам про чималу пожертву, на цей раз, міської громади, для церкви у співпраці із священиком, ім’я якого для нас зберіг цей чудовий дзвін.

    Ось така знана нам історія наших дзвонів, що вже другу сотню років проганяють від Козови усяку нечисть та пошесть (такі властивості церковних дзвонів є науково доведеними). А скільки ще усякого, доброго і злого, бачили вони і могли б розказати вміючи говорити.

     Шкода, що ніхто до тепер не завдав собі зусиль почути окрім передзвону, ще й тиху історію цих чудових дзвонів, які невтомно продовжують будити душі козівчан на духовну боротьбу, додаючи нам при цьому невидимої сили наших предків.

За інформацією Моя Козова