Суд роз’яснив апелянту, що право обирати спосіб відшкодування заподіяних збитків та особу відповідача належить потерпілому

У січні 2022 року Олена Р., її дочка Евеліна Р. та Ангеліна К. звернулись до суду з позовом до Олега Ш. та просили стягнуто з нього на їхню користь по 200 тис. грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

         В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 30 грудня 2020 року в темну пору доби Олег Ш., керуючи технічно справним автомобілем «Рено», рухався вулицею села Підгороднє Тернопільського району. Під час руху водій проявив злочинну недбалість – перед нерегульованим пішохідним переходом не зменшив швидкості та допустив наїзд на трьох пішоходів. У результаті ДТП неповнолітня Евеліна Р. отримала тяжкі тілесні ушкодження, а її мати Олена Р. та друга неповнолітня Ангеліна К. – тілесні ушкодження середньої тяжкості.

         Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 липня 2022 року позовні вимоги позивачів задоволено частково. Із Олега Ш. на користь Олени Р. й Ангеліни К. стягнуто по 25 тис. грн моральної шкоди та 50 тис. грн – на користь Евеліни Р.

         Не погодившись із висновками суду, представник відповідача Олега Ш. подав апеляційну скаргу, в якій просив дане рішення скасувати та відмовити позивачам у задоволенні позову. Мотивуючи свої вимоги, зазначив, що під час розгляду кримінального провадження в суді батько Олега Ш. передав представнику потерпілих 100 тис. грн, що підтверджено розпискою. Згодом – ще 30 тис. грн, але про це розписки немає. Крім того, відповідач повністю оплатив лікування позивачів. Сторони примирились і в судовому засіданні представник потерпілих заявив, що Олег Ш. повністю відшкодував заподіяну шкоду і у батьків Евеліни Р. відсутні будь-які претензії до нього, про що вказано у вироку суду. Апелянт вважав, що позивачі не діяли в межах чинного законодавства, оскільки не звернулись із позовом про стягнення належної їм компенсації саме до страхової компанії, в якій на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність Олега Ш.

         У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, перевіривши та ретельно проаналізувавши матеріали цивільної справи в межах апеляційної скарги, прийшла до висновку, що винесе місцевим судом рішення ґрунтувалось на засадах верховенства права, було законним та обґрунтованим.

         Так, судом встановлено, що 30 грудня 2020 року, приблизно о 18 год. відповідач Олег Ш., рухаючись автомобілем “Рено” вулицею села Підгороднє Тернопільського району, не був достатньо уважним та належно не стежив за дорожньою обстановкою, щоб у разі її зміни належно відреагувати. Тому, коли водій невідомого автомобіля, що рухався сусідньою смугою в попутному напрямку, зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб пропустити трьох пішоходів, Олег Ш. не зменшив швидкість, а допустив наїзд на пішоходів. У результаті ДТП неповнолітня Евеліна Р. отримала тяжкі тілесні ушкодження, її мати Олена Р. та друга неповнолітня, Ангеліна К. – тілесні ушкодження середньої тяжкості.

         Відповідно до листів медичних установ, в яких лікувались позивачі, загальна вартість їхнього лікування становила 55 тис. 828 грн. Згідно з копіями банківських чеків, Олег Ш. повністю все оплатив.

         Разом із тим, оскільки вирок набрав законної сили та, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вину Олега Ш. встановлено, за змістом ст. 23 ЦК України Олена Р., Евеліна Р. та Ангеліна К. мали право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньої аварії. Моральна шкода полягала, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв’язку з ушкодженнями здоров’я та душевних стражданнях.

         При цьому колегія суддів вказала на безпідставність тверджень апелянта, що під час розгляду судом кримінального провадження батько Олега Ш. сплатив представнику позивачів 100 тис. грн, сторони примирилися і потерпілі не мали претензій до відповідача. Оскільки у розписці вказано, що кошти сплачено в якості частини компенсації на лікування постраждалих від ДТП, а не моральної шкоди.

        Також не заслуговували на увагу доводи представника відповідача, що відшкодовувати моральну шкоду повинно страхове товариство, в якій на час дорожньої аварії була застрахована цивільно-правова відповідальність Олега Ш. При цьому колегія судів вказала, що, відповідно до ст. 1192 ЦК України, це право потерпілого вибирати спосіб відшкодування шкоди і хто саме повинен відшкодовувати заподіяні збитки. У даному випадку потерпілий міг звернутись як до страхової компанії, так безпосередньо і до боржника – особи, яка завдала шкоди.

         Стосовно розміру стягнення моральної шкоди, то колегія суддів також погодилась із висновками суду першої інстанції, що заявлені позивачами вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 200 тис. грн кожній були завищеними. Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції врахував глибину та тривалість фізичних і моральних страждань, завданих позивачам, тривалість лікування й те, що вони довший час були обмежені в пересуванні, зокрема обидві неповнолітні не відвідували школу, не могли спілкуватись із однолітками та займатись фізичними вправами. Тим часом, позивачка Олена Р. належними та достатніми доказами не довела, що до дорожньої аварії вона була працевлаштована, а внаслідок отриманих травм втратила роботу. З цих підстав судом правильно визначено розмір завданої моральної шкоди, Евеліні Р. – у 50 тис. грн, Олені Р. і Ангеліні К. – по 25 тис. грн.

         З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу представника відповідача Олега Ш. залишила без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 липня 2022 року – без змін.