У селі Чумалях на Тернопільщині сталося диво?

Чи то заплакало, чи замироточило дерево неподалік каплички, де у цю пору будівельники зводять басейн, що буде наповнений святою водою. Вони й побачили першими, що замироточив зріз старої верби.

Комісія з духовенства, сказали місцеві мешканці, ще не визначилася з силою цього з’явлення, адже вважається, що коли дерево заплакало – полилися сльози Матері Божої,  це до біди, а коли замироточило – дуже добрий знак…

Місцеві ж селяни  та численні відвідувачі святого місця і без висновків комісії упевнені – дерево мироточить, і святе місце, де у давнину вже було з’явлення, здатне допомогти хворим, тим, хто попросить заступництва та ласки від Матінки Божої…

Село розташоване за 30 кілометрів від обласного центру та за 15 км від райцентру Збараж. Назва його Чумалі, ймовірно, походить від того, що у давнину тут оселилися чумаки-торгівці.

Чумалі належать до Новиківської сільської ради разом з селами Новики та  Опрілівці. За словами секретаря сільської ради Ольги Качки, загалом на території трьох сіл мешкає у 280 будинках  962 людини. Самі ж Чумалі невеличкі – 69 хат з 240 мешканцями. Є у цьому населеному пункті клуб, бібліотека, ФАП, магазин, церква, капличка…

Щодо храму, то селяни мають Українську православну церкву Київського патріархату Введення у храм Пресвятої Богородиці 1912 року забудови. Відтак місцеві парафіяни недавно, а саме  15 липня, відсвяткували 100-річчя церкви. Традиційно тут 15 липня – у день Положення чесної ризи Пресвятої Богородиці  відпуст і празник.

У радянські часи церква була закрита, люди ходили в Доброводи на відправи. У 1988 році селяни спільно з духовенством відкрили церкву і освятили 4 грудня, на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Щодо каплиці, котра постала у селі у 1995 році, і джерела з цілющою водою, то село багате на легенди і перекази. Колись, кажуть місцеві люди, тут вже було з ‘явлення.

Існує дві легенди, які розповіли мені. Перша з них гласить – із західного боку села є Чумальський ліс. За легендою у тому лісі на високій горі був монастир. Одного разу до цього монастиря йшла вагітна жінка  і  ніяк не могла на ту гору вийти. Зі словами «щоб ти запався» вона те місце наче закляла  і монастир пішов під землю. На цьому ж місці зробилася велика западина і у великі свята було чути дзвони з-під землі…

А друга легенда, кажуть люди, то таки чиста правда. Була за селом капличка. Панська служанка якось зранку пішла по воду і побачила у ній образ Матері Божої. Про це вона відразу розповіла панові та людям. Люди усім селом зі священиком, з хоругвами пішли до кринички, але нікому не вдалося взяти того образу до рук. Лише служанка змогла взяти і віднести до церкви той образ, що з’явився на воді.

За радянської влади криничку засипали і збудували камінну дорогу. З того часу у селі почастішали трагічні випадки, смертельні дорожні пригоди або смерті, пов’язані з водою. Багатьом жителям села стало снитися, що причина цих бід – закопана свята криничка. У 1995 році знайшли криницю і на її місці збудували капличку з цілющою водою. Коли поряд з нею днями замироточила верба, настоятель місцевого храму Володимир Борис з сином Юрієм, що вчиться на священика, відразу відправили службу Божу. Наступного дня сюди приїхали багато духовенства та парафіян. Вони вірять у добрий знак цієї неординарної у духовному плані місцини…

Галина ВАНДЗЕЛЯК, Свобода

Коментарі вимкнені.