Борис Іскра Явір про Хелловін: “За аналогією може відродитися і подібна наша традиція…”

Інтернет-видання «Погляд» підготувало інформаційну підбірку про те, як наші сучасники ставляться до «свята» Хеловвіну.  

Хеллові́н, Ге́ллові́н — старовинне кельтське свято, святкується в ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Після прийняття християнства його святкували як «навечір’я Дня всіх святих». Для цього свята характерне переодягання. Переодягаються і діти, і дорослі. Найчастіше переодягаються в костюми фей, кажанів, різноманітних духів, відьом, гарбузів, скелетів, зомбі, мертвих, упирів. Найпоширеніші фарби для свята: чорний, помаранчевий, сірий, білий, жовтий та червоний. Чи сприймають відомі тернополяни це свято?

Думками про святкування Хелловіну поділився із «Поглядом» відомий тернопільський поет, письменник, художник, хенд-мейдер,  серед захоплень якого  є чимало неординарних, та просто мрійник, Борис Явір.

«Наші предки мали традицію «зворожин»

Цей час асоціюється із продуктом нав’язуваної мас-культури, який жваво входить у наше життя. І на фоні вицвілих релігійних чи державних свят Гелловін виглядає досить яскраво. Правда, варто пам’ятати за постійну конкуренцію — протягом тисячоліть одна культура змінювала іншу. Тому, аби наша культура вистояла у цій шаленій битві, треба аби наші свята були конкурентно спроможні, були яскраві, цікаві, зрозумілі людям та становили цілісну систему протягом року…

Назва походить від староанглійського “надвечір’я дня всіх святих”. Католицька церква призначила святкування на час, коли у багатьох країнах Європи відзначався так званий Самайн — кельтське свято, переддень найтемнішої пори року за їхніми уявленнями. У цю ніч, за повір’ям, виходили всілякі духи, і, аби їх спекатися, треба відкупитися солодощами.

З часом, із Англії святкування, яке мало риси двовір’я (поєднання язичництва та християнства), поширилося на Американський континент. Там воно стало елементом масової культури, шоу-бізнесу і в такому вигляді вернулося у континентальну Європу.

А в наших предків в жовтні були дні пошанівка предків — так звані «зворожини». Можливо, слов’янська та кельтська традиції мають якесь спільне коріння в ще індоєвропейських віруваннях, але це тема іншої розмови…

Цей день відзначаємо невеликими перфоменсами

– Колись у дитинстві ми з друзями брали ножики, вирізали у гарбузах зуби, очі, ставили всередину свічки і так залишали на мурі коло хати. Подорожні йшли і переважно посміхалися, можливо, згадуючи своє дитинство. До якого саме дня то було приурочене — вже й не згадаю.

Наразі особисто я не святкую в цей період нічого особливого, але інколи з друзями відзначаємо вечір на перше листопада невеличкими перфоменсами і вирізаємо фігури з гарбузів. Для мене це є ознакою єднання із стародавньою традицією, адже серед предків галичан були також кельти. А запалення свічок у період найтемніших ночей символізує, що і в найтемніші будні життя буде хтось, хто запалить вогонь світла…

День всіх святих – не таке вже й давнє свято

– Не так і споконвіку відзначають українці так званий День  всіх святих… Будучи прихильником стародавньої Традиції, я не відзначаю таких свят.

Значення сучасного Гелловіну в Україні можна розглядати з різних сторін. З одного боку, чужинецька культурна традиція, яскрава і розкручена (і вирвана із контексту), може приглушити наше, рідне. ЗМІ поширюють різноманітну інформацію, яка у молодого покоління робить моду на перевдягання в різні костюми, копіювання поведінки кіношних героїв тощо. Але, з іншого боку, може відбутися щось протилежне — за аналогією може відродитися і подібна наша традиція. Згадати тільки подібне за формою так зване “свіччине весілля”, народні забави із вирізання гарбузів та підсвічування їх тощо. Тільки з тим треба бути дуже обережним, аби правдиве відродження Традиції не перетворилося на чергове “шароварництво”…

Борис Явір Іскра