Принадливий Тернопіль. Люди та географія Максима Мукомели

Улюблені місця — то не тільки місця, а й люди та події. Швиденько перерахую свої найліпшіші з вашого дозволу.

По-людськи:

Подвір’я рідного будинку на Березовій (там у мене мільярд найліпших спогадів про братіка Рому, тата і маму, бабусю і діда, про перших друзів. Донині на Березовій найсмачніші яблука та затишок, створений деревами, квітами, грядками і фірткою, яка ніколи не міняється).

Коса (там ми чудесно і не раз ночували із моєю великою новосвітською кампаною, яка прекрасно дружить й досі – хоч всі жонаті та з дітьми).

Літня сцена (на ній, маючи покривало, можна навіть в дощову літню ніч переночувати, якшошо, правда Любашка? А завдяки розташуванню лавок одна за одною, то, випиваючи на них, можна сидіти один навпроти одного, а не в рядочок, як горобчики, правда, друзі?)

Єліся (дякую студентикам: Цьомик, Валашка, Судова, Бугаєнко, Єдначка, Черепашка, Бабачка тощо – вони були першими, хто взяв мене туди потусити).

Шахматка (там я дякую за сто разів весело проведений час і новосвітській кампані, і Петрикові та його друзям, і студентикам, і взагалі. Класне атмосферне місце, шкода, що лавки та столи понищили).

Циганка (що стара, де вчився цілуватись, що нова, де гуляю із Любашкою та нашим Михайликом; і дякую заодно Лесюні, поціновувачці східної культури, яка міняє на краще не тільки людей навколо себе, а й простір).

Географічно:

Динамо гарне (зокрема, оте необгороджене, що ближче до пивзаводівського магазину. Доречна там і м’якість трав’яного пляжу, і близькість купального місця та пивазіка).

Щоб на одинці:

А так часом треба всім (найкраще – перелізти через паркан та посидіти на його підмурівці, лицем до ставу бажано. Дивне відчуття сам-на-самності, бо ззаду, наче і ходять люди, але повірте, те відчуття сам-на-самності глибоке і правдиве).

Коротше, піднімаю голову – а там всьо Новий світ та парк Шевченка переважно.

Насправді я люблю Тернопіль, і місць улюблених у ньому значно більше, аніж дозволеного місця для символів у цій статті, і тим більше на багато більше, аніж вашого бажання читати тут шось страшно довге, тому перераховувати закінчую.

Дякую за нагоду освідчитись рідному містю та його найулюбленішим закапаркам! Гарно погуляти!

Максим Мукомела.

Фото Максима Левандовського.