Принадливий Тернопіль. Жіночний будинок

На деякі будинки треба дивитися, відсікаючи зайве: дроти, що обплутують їх, як boa constrictor; рекламу, що пожирає фасад, щоразу загарбуючи більше; пластикові вікна, ці штучні очі, котрі намагаються замінити (звичайно, безуспішно) справжні. Можна піти у метафорах навіть трохи далі: деякі будинки кітчевою еклектикою нагадують творіння доктора Франкенштейна.

Так і тут — дивитися на будинок по вулиці Олени Кульчицької, 3, варто примруживши очі, відділяючи грішне від праведного, ситуативні нашарування від справжнього.

На останньому й зупинимося. З того, що викликає бажання розглядати знову та знову — маскарони. Взагалі цей будинок можна назвати дуже жіночним, адже прикрашають його різні принадливі жіночі голівки. І хоча час не надто шкодує їх, стираючи деталі, все ж можна розгледіти риси обличчя, а як ні — то вигадати їх. Не менш привабливі для розглядання тут і двері (дозволю собі кольорову цензуру, і не покажу на фото, що помальовані вони в золотий колір – забанимо продукт царя Мідоса бодай таким чином), тож зосередимося на візерунках декоративних граток та витонченій різьбі. До речі, варто ступити всередину будинку – тут збереглася оригінальна кахля із красивим візерунком, якою ходиш, мов килимом.

А потім – знову на вулицю, знову із напівзаплющеними очима.

Анна Золотнюк.