Тернопіль – це країна Чудес

Отже, Тернопіль!
Це неймовірне місто, це неймовірні люди. Це львівська погода:)
Виїжджаючи зі Львова о шостій ранку, мене супроводжував дощ. До слова, він супрводжує мене майже усюди. Прибувши до Тернополя, мене зустріло сонце. Варто було мені подзвонити татові і сказати, що сонячно – моментально хлинув дощ.

Набережна. Те, що сподобалось мені найбільше. Нехай, це просто став, але це не заважає мені дофантазовувати море:) Коли я проїжджала його зранку , то ще світило сонце і було відчуття , ніби я на морі. А потім дощ. Відчуття “туманного альбіону” на набережній особливо посилюється . І не дивлячись на купу своїх недоліків, набережна в дощ для мене ще більш красива.

Парки. У Тернополі купа парків.Але парк Топільче, чи то через погоду, чи то завдяки моїй фантазії, виглядає досить містично,глухо. По ньому купа водойм, моху і дуже мало людей. Відчуття, ніби ти Аліса і попала в країну Чудес. До слова, таку містику у Львові не навіює навіть Личаківське кладовище.

Вулиці. Деякі з них дуже нагадують львівські. І взагалі, у Тернополя і Львова, багато схожості, якщо приглянутись.

А ще тут нема “агонії великого міста”, від якої я так тікаю у Львові. Тернопіль, хоч і велике , але спокійне місто.

Тернопіль моментами нагадує Одесу, фрагментами Львів і за настроєм він міняється щосекунди. Це місто відчайдушного хворого художника, ким я , напевно, і є.
На замітку: Львів – місто творчих, дивних, але аж ніяк не меланхолійних людей.

Щораз чим більше розумію, що не можу назвати Львів домівкою.
Дім – це місце, де тебе завжди чекають і підтримують у важкий момент. А таке мені може дати тільки свобода і подорожі, наскільки би сильно я не любила батьків.
Подорожі.
Тільки подорожуючи, відчуваю, що в безпеці, що на своєму місці. Відчуваю, що вільна.

Так і здійснилась чергова моя мрія.
Це не просто так: сів, поїхав, “здійснив мрію”. Це постійна боротьба з власними страхами, вгамування своєї дурної впертості і усвідомлення шаленої відповідальності за власне життя перед батьками. Це рух. Постійний рух вперед.

Записки страуса

Comments are closed.