“У Тернополі неквапна атмосфера і велика кількість парків”, – лідер гурту “Фіолет” Сергій Мартинюк

Я в Тернополі бував за останні років 5 чимало раз. Одне з тих міст, куди приємно повертатися хоча б заради того, щоб прогулятися знайомим вулицями і трохи абстрагуватися від буднів. З книжок Дністрового Тернопіль 90-их уявлявся мені по-одному, але реальність днів теперішніх набагато яскравіша. Що особливо закріпилося в мені пов’язане з містом, це його неквапна атмосфера і відносно велика в порівнянні з Луцьком кількість парків. Ну і концентрація особливо гарних дівчат;)
Я буду банальним, але озеро в центрі міста зустрічається не так і часто. Дуже атмосферна місцина.
Тернополяни яких я знаю і за якими я спостерігав дуже різні. Одні білі, інші з Африки;) Одні спокійніші, рибалять цілими днями на озері, інші не встигають із своїх шопінг-походеньок. Але всіх їх об’єднує одне, як по мені. Це відчуття, що вони живуть в якомусь особливому місці. Галичанам характерна така локально-патріотична гордість)

Є щось таке в наших глядачів щось  особливе: якийсь час вони приглядаються до тебе, прискіпливо вивчають і ти деякий час ніяковієш під їх поглядами… але згодом – згодом абсолютна віддача, безсловесний діалог та міцні постконцертні обійми.)
Тернополянам хотілося б побажати ще більше локального патріотизму: любити своє місто це круто, а ще крутіше не просто любити його на словах, а щось робити для нього. Нігілістів всюди вистачає, але є люди які розфарбовують старі приміщення по тернопільських дворах, роблять гарні заходи і як мінімум не смітять собі під ноги;)

Comments are closed.