На Бережанщині відреставрували чудодійну фігуру Святого Яна

Ентузіасти з Бережанщини відреставрували старовинну фігуру Святого Яна. Її поставлено 167 років тому на узбіччі дороги на Львів біля джерел, воду в яких місцеві жителі вважають цілющою.

Пам’ятник відновлювали меценати із Бе­режанщини, які називати себе не хочуть, мовляв, таким не хваляться. За реконструкцію взялися художник-рес­тавратор Павло Банников та його помічник Григорій Турчин. Робо­та була вкрай делікатна. Щоби камінь був ще міц­нішим, обробили його спеціаль­ним розчином.

– Близько місяця ми витратили, аби відреставрувати святиню. Громада надавала нам кошти на матеріали, за роботу я грошей не взяв. Хочу сказати, що пам’ятник був у досить знищеному стані, не було руки, обличчя також були пробиті, склалося враження, ніби по пам’ятнику стріляли. Ми спілкувалися зі спеціалістами, як краще вчинити, аби на пам’ятник не впливали погодні умови, не кинувся грибок, покривали його відповідними матеріалами, і ось зараз він тішить око тих, хто приходить до нього і щиро вірить у його чудодійну силу, – прокоментував Павло Банников.

Григорій Турчин разом з іншими майстрами по­вертав до життя три закинуті храми у райо­ні – в Бережанах, Біщому, Куропатниках, тому фаховий рівень майстрів не викликає занепокоєння, все виконано на найвищому рівні.

Бере за душу історія-легенда появи цього пам’ятника, яку переповідали люди. З їхніх перека­зів, у давнину один замож­ний добродій побивався через хворобу своєї дитини. Син був незрячим. Гроші мав – не було щастя. До яких тільки лікарів не ходив – усе марно. Якось приснився тому згорьованому батькові віщий сон. Голос із неба казав: 7 лип­ня, у день Івана, піди дорогою з Бережан у на­прямку Львова, по лівому боці знайдеш три джерела, перед світанком водою із кожного з них умий свою дитину…

Той пан так і зробив. На Івана Купала, ще й сонце не встигло вигулькнути з-за гори Лиси­ці, він скропив джерельною водою незрячого сина. Того ранку було прохолодно, тож бать­ко пішов через дорогу в сусідній ліс назби­рати гіллячок, розпалити вогонь і зігріти ма­лого. Коли ж повернувся з оберемком хмизу, син радісно вигукнув: «Тату, тату, дивись-но, які рясні тут черешні!» Так сталося диво – ма­лий прозрів. На знак вдячності щаслива ро­дина поставила на цьому місці фігуру Івана Хрестителя.

У чудодійність цієї води вірять і сучасні українці. Вважають її оберегом. Приходять до джерела біля Святого Яна по здоров’я, силу, удачу перед далекою дорогою і у добрих справах. Святий Ян пережив різні лихоліття. В ате­їстичні часи пам’ятник хотіли знищити, на щастя, він встояв і милує око подорожуючих.


Джерело: Тижневик “Номер один”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *