Путінська “правда” добралась і до Лондона

О другій половині дня я сумлінно чергувала на виборчій дільниці, яка розташована в українському Посольстві у Лондоні. Багато українців приходили, щоб написати заяву для включення у список виборців, деякі – перевірити себе у цьому списку.
Ось завітала молода освічена одеситка, яка розмовляла гарною українською мовою. Я поцікавилась, як ї де їй вдалося навчитись рідної мови, на що отримала відповідь: “Я навчалася в Києво- Могилянській академії, а моїми найкращими приятельками були дві львів’яночки. Довелось вчитись.” При цьому молода одеситка щиро усміхалася. А ще вона розповіла, що ще кілька місяців назад, коли б запитали корінних одеситів, як вони себе ідентифікують: українцями чи росіянами, то майже кожен сказав би: я не украінець і я не росіянин, я – одесит. Зараз цілком інша ситуація. Відсотків 70-80 ототожнюють себе з Україною, хочуть жити в українській державі і готові захищати власну землю. Що тут скажеш. МОЛОДЦІ ОДЕСИТИ. СЛАВА УКРАЇНІ!
А ось до нас завітала молода родина з Тернополя. Розговорились і я згодом запитала, чи приходять вони до нас на 24-х годинний Майдан на Даунінг стріт. Ото було у них велике подивування: “Та невже у Лондоні є Майдан?”. На це я спокійно відповіла, що насправді безперервний протест триває ще з 2 березня і ми запрошуємо та чекаємо на усіх патріотів- українців. На що тернопільчани “виховано” відмовчались.
А ось далі стало ще цікавіше. Випадково заглянувши у вікно я побачила, що навпроти українського посольства збираються якісь люди. У кімнаті виборчої дільниці нас чергували четверо і всі ми почали розглядати та стежити за цими новоприбульцями. Згодом останніх стало десь 25-30 осіб і вони почали розгортати плакати та червоні прапори з комуністичною символікою. І, як пізніше стало відомо, це прийшли на протест члени компартії Британії. Хоча в мене особисто закралися сумніви, а чи властиво це лише британські комуністи?
Якщо проводити паралель, то саме напередодні Турчинов зганьбив Симоненка та його виступ у ВР і подав подання до прокуратури України про заборону компартії на теренах нашої держави.
Далі протестувальники розгорнули плакати з написами, що у Києві не влада, а хунта; що одеську хунту – владу потрібно теж вигнати; що в Україні панує фашизм.
Я наважилась і вийшла з приміщення Посольства на вулицю, щоб зробити кілька фотографій оцих комуняцьких протестувальників. Що тут зчинилося. На мене відразу були спрямовані всі камери та фотоапарати, дехто із пікетників запитував, чи я підтримую український фашизм або чи я часом не є фашисткою? Я навіть не здивуюся, якщо в Інтернеті чи на каналах росєі мене будуть показувати як бандерівку чи фашистку. Бо інтуїція підказує, що і сюди дісталася путінська “правда”.
Пікетувальники простояли десь годину, майже тихо і розійшлися.
Сьогоднішній день теж був насичений різними цікавими подіями. Під час обіду я пішла на черговий протест. Властиво в цей час у Лондоні відбувався міжнародний інвестиційний форум в якому брали участь і російські представники. Ми, українці, скандували гасла, що не варто інвестувати в російський бізнес, що Путін- це ганьба, що він почав війну в Украіні і т. п. Учасники, які заходили в приміщення на наш протест реагували по різному. Хтось поважно проходив і не реагував ніяк. Інші дещо опускали голову і намагалися якомога швидше сховатись за дверима. А деякі, і виглядало це так, що вони є росіяни, про себе зухвало посміхалися.
Ввечері я прийшла на Майдан і там зустріла багато нових та цікавих людей. Троє хлопців, один з яких киянин, а два інші росіяни, недавно приєдналися до нашого протесту. В розмові виявилось, що росіянин, умовно назву його Сашком, кілька днів тому змінив російське громадянство на українське. Він побував у нашому консульстві і отримав поки що тимчасову довідку, що являється громадянином Украіни. Причиною такого радикального рішення було бажання змити з себе ту ганьбу, яку вчиняє Путін проти Украіни. Погодьтеся, зустріти таке явище ще й тут у Лондоні, доволі таки рідкісне. Крім цього Сашко записався на нічне чергування на Майдані. Коли прощовся з нами, то сказав: “Слава УКРАІНІ!”. Дякуємо тобі, юначе.
Пізніше прийшла пані Оля, завітала на Майдан після роботи. Якийсь час ми обмінювалися новинами про події на Украіні, а потім Оля запропонувала помолитись на вервичці за мир в Украіні. Всі погодились та приєднались до спільної молитви.
” Дорогий Ісусе, дякуємо Тобі за Твою любов. дякуємо, що Ти помер за нас на хресті, щоб відкупити та спасти кожного з нас. Ми визнаємо, що є великими грішниками і що не можемо власними силами спастися, не можемо змінити долю нашої країни. Ми потребуємо Тебе і всього того, що ти заслужив для нас на хресті. Ми відкриваємо Тобі двері нашого серця і запрошуємо Тебе в наше жиииття і життя нашої держави. Ми проголошуємо тебе Господом, Спасителем і Царем нашого життя і життя нашого народу. Віддаємо тобі наші труднощі і радощі, наші перемоги та поразки. Віднині і назавжди хочемо бути з Тобою і Твоїми. Просимо Тебе, Ісусе, втруться в історію нашого народу, викоріни зло, ненависть, насильство і гріх, дай нам любов, радість, мир, порозуміння. Дай нам, Господи, з Твоєю допомогою збудувати процвітаючу, глибокохристиянську країну. СЛАВА УКРАІНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!”,- так ми закінчили молитись.
Що тут додати? Гордімося тим, що ми УКРАЇНЦІ. І ми обов’язково переможемо ворога. УКРАІНА ПОНАД УСЕ!

Оксана Гарасим з Лондона