Сьогодні – 20 річниця серпневого путчу в СРСР

Сьогодні, 19 серпня, виповнюється 20 років з початку серпневого путчу в СРСР – спроби відсторонення Михайла Горбачова з посади президента Радянського Союзу, яка була зроблена Державним комітетом з надзвичайного стану (ДКНС).

У 1991 році в ніч з 18 на 19 серпня представниками вищого керівництва СРСР, незгодними з політикою реформ Горбачова і проектом нового Союзного договору, було створено Державний Комітет з надзвичайного стану в СРСР (ДКНС СРСР). До нього увійшли віце-президент СРСР Геннадій Янаєв, прем’єр-міністр Валентин Павлов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго, міністр оборони Дмитро Язов, голова КДБ Володимир Крючков, а також ряд інших впливових політиків.

20 серпня 1991 змовники оголосили по радіо і телебаченню, що Горбачов, який був ізольований на дачі в Криму, за станом здоров’я не може виконувати обов’язки президента, в зв’язку з чим повноваження глави держави переходять до Геннадія Янаєва, вводиться надзвичайний стан в окремих місцевостях СРСР на термін 6 місяців, а для управління країною утворюється ДКНС.

Першими своїми рішеннями Комітет припинив діяльність політичних партій, заборонив проведення мітингів і випуск низки газет. Припинили мовлення практично всі програми телебачення. У великі міста були введені війська.

Відповіддю стали масові демонстрації та мітинги протесту в Москві, Ленінграді та ряді інших міст країни. Опір путчистам очолили президент РРФСР Борис Єльцин. Він підписав указ, згідно з яким створення ДКНС було кваліфіковано як спроба державного перевороту, а союзні органи виконавчої влади, включаючи силові структури, були перепідпорядковані президенту РРФСР.

20 серпня в Москві була введена комендантська година. Навколо Будинку рад РРФСР (Білого дому) зібралися добровольчі загони захисників (близько 60 тисяч осіб) для оборони будинку від штурму урядових військ. У ніч на 21 серпня колона бойових машин десанту підійшла до барикади біля Білого будинку, близько 20 машин прорвали барикади на Новому Арбаті, але серйозного штурму вжито не було. В результаті тих подій загинуло троє цивільних осіб.

Вранці 21 серпня почалося виведення військ з Москви, об 11:30  відбулася надзвичайна сесія Верховної Ради УРСР, на якій Єльцин заявив про антиконституційність путчу. Сесія доручила прем’єр-міністру РРФСР Івану Силаєву і віце-президенту РРФСР Олександру Руцкому відправитися до президента СРСР Михайла Горбачова і звільнити його від ізоляції.

22 серпня Горбачов повернувся в Москву. Змовників за наказом президента СРСР було заарештовано. Їм було пред’явлено звинувачення за статтею 64 Кримінального кодексу РРФСР (зрада Батьківщині). Шестеро членів ДКНС і заступник міністра оборони генерал армії Валентин Варенніков, який допомагав їм, а також ряд інших діячів (у тому числі голова Верховної Ради СРСР Анатолій Лук’янов) були заарештовані за звинуваченням у захопленні влади і державній зраді.

23 серпня указом Бориса Єльцина була припинена діяльність компартії на території РРФСР (заборонена 6 листопада 1991). Наступного дня Михайло Горбачов заявив про звільнення з посади генерального секретаря ЦК КПРС і звернувся до членів ЦК із закликом про саморозпуск компартії. Діяльність союзних органів влади опинилася паралізованою. Реальний центр влади в Москві почав переміщатися до російського керівництва.

Серпнева криза прискорила процеси дезінтеграції та подальшого розпаду СРСР. 8 грудня 1991 представники РРФСР, України і Білорусії підписали декларацію про створення СНД і констатували розпад СРСР. Потім і решта 11 республік підписали протокол, який формально заснував СНД.

25 грудня 1991 Михайло Горбачов оголосив про свою відставку з посади президента Союзу і підписав Указ про передачу управління стратегічною ядерною зброєю Президентові Росії Борису Єльцину, після чого в Кремлі було спущено червоний державний прапор СРСР і піднятий прапор РРФСР.

За матеріалами: РІА Новости