Як Хоптян зачищає Тернопільщину від чужих

Із рекордною як для органів державної влади та місцевого самоврядування Тернопільщини даниною — 40 тисяч євро — працівники обласного УБОЗу та Антикорупційного бюро ГУБОЗ МВС України затримали недавно голову Кременецької райдержадміністрації Ігоря Михальчука. Зазначена сума — перша частина винагороди від рівненського підприємця за виділення 4-гектарної земельної ділянки поблизу відомого духовного комплексу «Озеро святої Анни». Цей випадок не є чимось особливим, він лише продовжує ланцюг зачистки головою облдержадміністрації районів від чужих, нечистих на руку керівників, які не хочуть добровільно писати заяви на звільнення з посади.

Роботу із викорінення голів райдержадміністрацій «хабарем» губернатор Тернопільщини Валентин Хоптян розпочав півтора року тому, відразу після свого призначення. Тоді, в січні 2011-го, на гарячому, з чималою сумою — 276 тисяч гривень — було взято голову Борщівської райдержадміністрації Івана Чепесюка. Гонорар мав аналогічне призначення — «за сприяння у виділенні одного гектара землі жителю Хмельницької області». Колишній керівник району вважає передачу йому банкнот «брудною провокацією» й не визнає факту отримання грошей. Врешті, його вину на час написання статті не встановив навіть суд першої інстанції. Але з посадою панові Чепесюку довелося попрощатися. На все життя він запам’ятає, що не варто конфліктувати з місцевими аграріями. У критичні моменти вони не знехтують нагодою заручитися підтримкою побратима — представника сільськогосподарського бізнесу, який сів у крісло керівника області.

Зачистка від чужих розгорнулася на всій території області — з півдня (Борщів) до крайньої півночі (Кременець).

Затриманий Ігор Михальчук — наймолодший член команди і родич народного депутата тернополянина Ореста Муца. Це була справді незаплямована «помаранчевим минулим» людина, як того бажала нова влада. У свої 28 років Ігор зробив блискучу кар’єру — спочатку трудився в телекомпанії «Тернопіль», яка не отримала ліцензії на мовлення і тому не працювала. А в травні-червні 2010 року, в короткий період перебування на керівному посту в області регіонала Ярослава Сухого, коли змінювали голів райдержадміністрацій «у зв’язку із завершенням терміну повноважень президента В.Ющенка», пан Орест Муц пролобіював для Ігоря Михальчука першу посаду в одному з найбільших в області районі — Кременецькому.

В подальшу історію області керівник Кременецького району увійшов масовою роздачею у власність земельних ділянок за межами населених пунктів. Мета виписана турботливо — для ведення особистого селянського господарства. Були оземельнені люди, котрі не мають жодного стосунку до цієї місцевості. По два гектари землі отримали прабабуся, бабуся та дідусь голови Кременецької райдержадміністрації, які жили в Чортківському районі, а згодом — у Тернополі. Про ці факти громадськість інформували неконтрольовані владою ЗМІ області. У червні-липні 2012-го Ігор Михальчук був особливо щедрим. Лише на території однієї сільради — Дунаївської — ним видано дозволів на складання проектів землевідводів загальною площею майже 20 гектарів.

Президент звільнив із посади голову Кременецької райдержадміністрації з делікатним формулюванням — за порушення присяги державного службовця. Як на мене, земельні «щедроти» кременецького можновладця тривали б ще певний час. Якби патрон Ігоря Михальчука народний депутат Орест Муц не розпочав нещадну боротьбу з головою облдержадміністрації, що випер його та довірених йому людей з керівництва обласної організації Партії регіонів і сам її очолив. Заснована паном Муцом громадська організація «Представництво Тернопільщини» стала проводити неформальні зустрічі з людьми, на яких переконувала і переконує у шкідливості для громад колишніх комсомольських функціонерів та адресно закликає не голосувати за них на виборах (Валентин Хоптян свого часу був першим секретарем Хмельницького обкому комсомолу!). Для кар’єри губернатора такого роду війна істотного значення не має. А до протеже Муца вона повернулася бумерангом. Різка критика на нарадах та колегіях облдержадміністрації за низькі показники району, а далі — затримання. Адже не слід забувати життєву мудрість, озвучену Ариною Пантелеймонівною, з п’єси Миколи Гоголя «Одруження»: «Губернахтор больше сенатора».

Одночасно з Ігорем Михальчуком голова облдержадміністрації критикує керівника сусіднього району, Лановецького, — Віктора Морозюка, призначеного на цю посаду до приходу пана Хоптяна. Лановецький керівник теж не тримає землю «під паром». По два гектари землі одержали жінка та донька його першого заступника Володимира Козири, невістка та донька голови райради Олександра Блажейчука…

А до керівників районів, призначених уже в період свого керівництва областю, Валентин Хоптян застосовує іншу стратегію поведінки — поки що не чіпати… Факти ж свідчать про великі земельні справи. Чого варта лише одна з них! Наприклад, недавно у Підволочиському районі, яким до свого останнього призначення керував нинішній губернатор, було затверджено проект землевідводу 15,44 гектара на території Кам’янської сільської ради вісьмом громадянам. Одним розпорядженням голови райдержадміністрації! На тлі підволочиського розмаху інші райони блякнуть.

«Страшна хвороба — хабароцид», — писав незабутній Остап Вишня. Ти не бажаєш того, а воно до рук липне. Та жаль, що влада шукає липких на руку здебільшого — або тільки — серед чужих людей, не у своєму оточенні.

Роман Якель, ДТ