Тернопільська біатлоністка Олена Підгрушна здобула срібло в Італії

Шостий етап Кубку світу з біатлону в Антхольці стартував для українських уболівальників з непоганих результатів наших дівчат у спринтерській гонці. Жіночий спринт порадував не тільки практично ідеальною біатлонною погодою, але й практично ідеальною гонкою у виконанні капітана жіночої команди України Олени Підгрушної, яка з чистою стрільбою зупинилася за крок від подіуму.

– Олено, вітаємо з черговою квіткової церемонією! Такий результат в горах, напевно, цінується вдвічі?

– Я б не говорила про більшу чи меншу цінності. Це просто хороший результат на етапі Кубку світу. Всі ми змагалися в одних умовах і тиждень тому, і зараз. І всі однаково проходимо акліматизацію.

– Як почувала себе вранці? Було якесь передчуття вдалого виступу?

– Ні, нічого подібного не було – ні вранці, ні перед гонкою. Більш того, більше запам’яталася суєта, тому що перед стартом я бігала, не встигаючи пройти деякі формальності. Тому часу подумати про що-небудь не було.

Єдине, коли почалася гонка, і на першому рубежі у багатьох були нулі, я подумала: “Ого, як всі стріляють!” І на цьому тлі складно було повірити, що я теж відстріляю два нулі, і при цьому ще зумію бути четвертою. До старту точно про це не могла подумати.

– А про що, у такому разі, подумала після фінішу?

– Ну, а після фінішу було прикро, що трохи не дісталася до трійки.

– Розкажи про останнє коло. Йдучи зі стадіону, ти знала, що показуєш другий результат?

– Десь за 800 метрів після стадіону стояв Володимир Королькевич, і він кричав, що я борюся за трійку, і по дистанції мене орієнтували у секундах, скільки залишається до другого-третього місця. Трималася, як могла. Але, поки доїхала до фінішу, якраз цих секунд мені і не вистачило.

– За чистої швидкості результати в Антхольці дуже щільні – немає яскраво виражених лідерів, як раніше. Як думаєш, з чим це може бути пов’язано?

– Швидше за все, з тим, що тут – одна з найлегших за профілем трас Кубку світу. Тут немає складних спусків, великих підйомів, де проявляється характер… Траса більш-менш рівномірна. Та й жорсткою вона була, бігти непогано. Єдина складність – висота.

– Те, що ти зараз повернулася у першу десятку загального заліку, додає впевненості?

– Не знаю, як щодо впевненості, але позитивних емоцій точно додає.

– А як з настроєм на гонку переслідування?

– Поки я про неї зовсім не думаю. Зараз треба відпочити, відновитися… Під час тренувального дня потрібно заспокоїтися, всі емоції залишити позаду. Ну а персьют – це вже буде нова гонка.

ФБУ